Вікторія Ван - Мій особистий ворог, Вікторія Ван

Я різко повернулася і підійшла до неї ближче. Вона вже не усміхалася, але її обличчя залишалося таким же холодним і спокійним, як завжди.

– Я хочу знати правду, – сказала я твердо, намагаючись не показувати своїх сумнівів. – Що ти хочеш насправді? Чому ти тут?

Мати на мить завмерла, ніби оцінювала мої слова, а потім підняла брови і посміхнулася, цього разу ширше.

– Ах, Софіє, ти нарешті почала думати. Я вже думала, що ти залишишся такою наївною назавжди, – її голос був солодкий, але водночас отруйний.

Я відчула, як всередині піднімається хвиля люті, але стрималася.

– Що ти задумала? Ти зруйнувала все життя Техьона і його батька. Ти брехала мені. Чого ти хочеш?

Вона поглянула на мене з новою цікавістю, наче я була дослідним об'єктом, який вона давно хотіла вивчити.

– Ти справді хочеш знати? – вона відклала келих вина на стіл і нахилилася вперед. – Добре, я скажу тобі. Я вже не маю що втрачати, а ти все одно нічого не зможеш змінити.

Моє серце калатало так голосно, що я ледь чула її слова. Але я слухала уважно, кожен її звук врізався в мою свідомість, мов лезо.

– Все просто, – почала вона, злегка посміхаючись. – Я вийшла заміж за його батька заради грошей. Це було очевидно з самого початку. Але, як виявилося, у мене був ще один бонус. Техьон. Він був таким наївним, таким вразливим, коли я вперше з’явилася в їхньому житті.

Я застигла на місці, відчуваючи, як моє дихання стає частішим. Щось темне й важке повільно піднімалося в мені.

– Що ти маєш на увазі? – промовила я тихо, хоча вже знала відповідь.

Мати підійшла ближче, і її очі блищали від задоволення.

– Ти досі не здогадалася? Я спала з ним. О, він не хотів цього визнати, і, звісно, він був у всьому винен. Адже це ж його бажання, його слабкість. Хлопчик закохався в жінку, яка була поруч. Його батько нічого не підозрював, а Техьон так і не зміг позбутися тієї вини, яку я змусила його відчути.

Моя голова закрутилася. Мати... спала з Техьоном? Як це взагалі можливо? Що вона зробила з ним, щоб зламати його настільки? І як я не помічала цього раніше?

– Але це ще не все, – продовжила вона, задоволено спостерігаючи за моєю реакцією. – Тепер, коли все готово, я просто заберу їхні гроші і залишу їх обох ні з чим. Я все спланувала. Твій батько і Техьон будуть знищені. А ти, – вона подивилася на мене, ніби з жалем, – ти просто будеш частиною цього, як і завжди. Безвільна лялька, яку я використовую за своїм бажанням.

Я не могла повірити своїм вухам. Це було настільки огидно, що в голові не вкладалося. Але глибоко всередині я завжди знала, що моя мати здатна на таке. Вона завжди була чудовою маніпуляторкою. Але тепер я бачила її справжню суть.

– Ти монстр, – промовила я, відчуваючи, як сльози злісті підступають до очей.

Вона засміялася.

– Можливо. Але це не змінює того, що я виграю.

Я більше не могла тут залишатися. Я вирвалася з дому, відчуваючи, як усе всередині перевертається. Мати зруйнувала життя Техьона, використовувала його, як і всіх інших. А я, сліпа й наївна, просто була частиною її плану.

Незабаром я опинилася перед домом Техьона. Серце все ще калатало в грудях, але тепер було інше відчуття. Я знала, що маю йому все розповісти. Він мав знати правду. Я постукала у двері, і коли вони відчинилися, переді мною стояв Техьон.

Він поглянув на мене, і на мить у його очах промайнув подив, але він швидко зник, поступившись звичній холодності.

– Що ти тут робиш? – запитав він, хоча вже здавався настороженим.

– Ти був правий, – промовила я, відчуваючи, як слова важко виходять із мене. – Моя мати... вона хоче все знищити. І вона використала тебе.