— Мені хотілося подряпати тебе і втекти. Ти холоду зовсім не відчуваєш?
— Відчуваю. Просто ми вже давно нормально не милися, довелося терпіти.
— Як ноги?
— Хм, краще, на багато.
За вечерею Роман сказав:
— Судячи з карти, ми сьогодні дуже добре пройшли. Завтра маємо за кілька годин дійти до потрібної скелі.
— А скільки ми сьогодні прокрокували? — запитала я.
— Краще тобі не знати, — сказав він з усмішкою. — Завтра трохи більше відпочинемо, а після завтра будемо підкорювати гору.
Засинала я з відчуттям, що днями щось може трапитися. Намагалася відмахнутися від занепокоєння, але внутрішній голос наполегливо твердив бути готовою до неприємностей. Хотілося запитати в цього голосу, від кого в лісі їх чекати?
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безстрашність, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Безстрашність, Вікторія Хорошилова» жанру - Любовна фантастика:
