Делісія Леоні - Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні

— Мені потрібна твоя порада.

— Я давно не роздаю політичних порад, Деніелю, вибач…

— Ні, не в цих питаннях цього разу, - засміявся він. – Ти щось знаєш про… племінницю Ерлоу? Якщо він вибрав тебе на час своєї відсутності доглянути її, значить, ви знайомі?

Такого питання я зовсім не очікував від чоловіка. Я зробив ще один ковток і замислився, уважно роздивляючись свого співрозмовника. Деніель ніколи і нікого не розпитував і не просив поради, перш ніж завести нову коханку. Та й наскільки я знав, він мало навіть цікавився життям своїх колишніх фавориток.

— Не знайомі, — відповів я. - Ерлоу не мав виходу і він попросив мене допомогти йому.

Деніель зітхнув і замислився.

— Вона мені подобається. Цікава дівчина, - зауважив він і подивився замріяно кудись поверх моєї голови. - Але я хотів би знати про неї трохи більше.

— З чого це раптом? – не втримався я. - У твоєму ліжку було багато жінок вже, Деніель, і ти не про одну не наводив довідки.

— Я вирішив одружитися на принцесі Алії, але не збираюся кардинально змінювати своє життя. До того ж… мені потрібна людина, якій я зміг би довіряти в цих стінах. Сподіваюся, ти розумієш, про що я?

— Не зовсім, Деніель, - зітхнув я. - Вважаєш, що коханка зможе стати тією надійною і відданою людиною, поряд з якою ти станеш сильним і мудрим правителем? Ставки треба робити на Алію, а не на фавориток. Принцеса досить розумна, ви були б…

— Я пам'ятаю Алію. І можу сказати, що вона мене не приваблює.

— У фізичному плані? - уточнив я і скривився. – Деніель – ти правитель, не забувай про це!

Погляд чоловіка озвучив мені все те, від чого мені було й так не по собі, щоразу відвідуючи палац. Я випив одним ковтком залишки аренті та поставив склянку на стіл.

— Вибач, - промовив Деніель, усвідомивши, що я прочитав усі його думки. – Не лише у фізичному плані, – повернувся до нашої теми він і продовжив: – Вона надто схиблена на владі, на правлінні, імперських справах. Як будь-якому чоловікові мені потрібний відпочинок від усіх своїх проблем. Еріел… здається мені досить розумною.

— Їй лише вісімнадцять. До того ж… ти вибираєш її, щоб Алія не почувала себе ущемленою? – раптом подумав я. - Сіра мишка у фаворитках?

— Ну, я б не сказав, що Еріел - сіра мишка, - з задоволеною усмішкою промуркотів Деніель. - Щось мені підказує, що ця квіточка ще не розкрилася. Вчора вона виглядала просто чарівною.

— Вона - дитина, Деніеле, - усередині мене щось починало закипати.

— Напевно, твій вік уже не дає тобі усвідомити, що вона давно вже не дитина, - знизав плечима чоловік. – Але, принаймні, у нас із нею не така велика різниця у віці. То ти дізнаєшся про неї для мене?

Я витріщився на нього, не розуміючи, що саме він хоче дізнатися про неї.

— Ти розумієш, що ця «квіточка» стане мішенню для всіх щурів у цьому проклятому палаці? – крізь зуби процідив я.

— Я зможу її захистити, - дуже легко і просто відповів він.

— І давай спершу перерахуємо від кого саме, — натискав я на нього. – Жінки дуже підступні та мстиві. Ти зазнаєш краху у своєму шлюбі, якщо почнеш так явно нехтувати своєю імператрицею! Алія зробить все, щоб позбутися Еріел. Будь-якими способами, Деніеле.

— Це вже справа Алії завоювати моє серце і привернути до себе, не знаходиш? І нічого вона їй не зробить, - уперто повторював Деніель, а потім раптом щось у ньому обірвалося. Він різко встав і заговорив дуже емоційнішим тоном.

— Мені набридло, Тейрене, грати цю роль! Мене дістала постійна брехня довкола. Я хочу, щоб поряд була хоч одна людина, розумієш, хоч одна жива душа, яка дарувала б мені свою усмішку і тепло! Просто так! Не тому, що я – імператор! Цю посаду я собі не вибирав, Тейрене! Я просто не мав іншого виходу. Не я мав зайняти це місце. Я не був готовий до цього. Потрібен шлюб із Алією – чудово! Я згоден! Спадкоємці потрібні! Я готовий. Але поруч зі мною має бути людина, яка зможе… бачити мене іншим.

Я розумів його. Розумів і вірив. Згадував себе, і його слова звучали, як із моїх вуст. Але Еріел не була тією, хто йому потрібна.

— Давай підберемо тобі… таку жінку, але не Еріел…

— Чому не вона? Вона мені подобається. А це, безумовно, один із головних чинників для відбору фаворитки, – одразу ж запротестував чоловік.

Я приречено зітхнув. Принаймні я знав, що Еріел і Ерлоу не бажають йому зла. Можливо, у них вийде... спільний союз.

— Що ти хочеш, щоб я дізнався про неї?

Деніель сів у крісло навпроти мене.

— Чи замішана вона в якихось змовах... мені просто треба знати, Тейрене, чи можу я їй довіряти, - щиро, з якимось болем подивився на мене Деніель.

— Це дві різні речі, — сумно зауважив я. – Перше – я дізнаюся. Проблем не становитиме. Що ж до довіри… звичайної, людської, ти маєш на увазі? Люди дуже неоднозначні та підступні, друже мій.

— Мені буде достатньо, що ти зможеш мені про неї розповісти.

Я повертався додому, перебуваючи в глибоких роздумах. Я думав про Еріел. Довіряти їй? Я поважав Деніеля і… любив по-своєму. Я не міг його підставити, особливо, коли він сам мене просив допомогти. Так, моє минуле змінило все моє життя, я досі був твердим у своєму рішенні ніколи більше не вплутуватися в політику. Але якась частина мене усвідомлювала, що я в боргу перед Деніелем. І все, що я міг зараз зробити для нього, – це дійсно забезпечити його душевний спокій.