Ясміна Лав - Одна ніч, Ясміна Лав

-Вибач, справи.
Кажу спокійно та скидаю.
На годиннику дев'ять. Цікаво, в скільки приїде Аліса.

Ловлю себе на думці, що я дуже хочу побачити її.

- Сашко, їдь на вокзал. Як тільки вона приїде -даш знати.
-Добре, Артуре Миколайович.

Залишилось дочекатися, коли вона буде у місті. 
   ***
Після обіду зателефонував охоронець.
Аліса приїхала.
Навіть дивно... Я вперше подумав, чи добре я виглядаю перед виходом.
Смішно...

До гуртожитку пів години. Думаю, автобус буде довше їхати.

Під'їхавши до будівлі, оглядаюся на всі боки. Машини Сашка немає, значить я не спізнився. 
Вирішивши не світитися, залишаюся сидіти в машині.
За хвилин десять за кілька метрів від  мене , зупиняється автобус.
Виходить моя Мишка .... І тягне сумку.
Відразу видно, що важку.
Хочу одразу вийти, але потім вирішую дати їй дійти до гуртожитку. 
Дівчина проходить повз мою машину, і тоді я виходжу.

Біля самого входу наздоганяю її та зупиняю.
Дивлюся в ці бурштинові очі, які чарують і вперше не бачу ненависті...
Я її застав зненацька... І можу насолодитися її присутністю... 
Але я хочу знати...

-Чому ти не сказала навіщо тобі гроші?

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно