Ельма Кіраз - Танго наосліп, Ельма Кіраз

Може…може це якась помилка? — я ввімкнула світло і пройшлася по вітальні, що була об‘єднана з кухнею, — може ми приїхали не туди?

— А може просто твій батько вирішив зекономити на улюбленій донечці? — Серафим пройшов повз мене і втомлено сів на диван.

— Чудово, — я плеснула в долоні, — ти правильно обрав місце, де будеш спати. Молодець.

— Не зрозумів? — хлопець нахмурився, — а чого це я маю спати на дивані? 

— Тому що ти приїхав сюди з невеличкою сумкою, у мене ж, — я вказала на свої речі, — купа валіз. Тому мені потрібен простір, — я відкрила двері до спальні, — так, простір. І шафа. В мене надто багато цінних речей, які повинні мати своє власне місце.

— Ох ці жінки, — він закотив очі.

— Чому це ти незадоволений? — я стала навпроти нього і схрестила руки. Серафим же просто сверлив мене поглядом, — це, здається, лише у мене ніхто нічого не питав, а ти на цей шлюб погодився добровільно. Сумніваюсь, що тебе можна до чогось змусити.

— Якби я знав, що мене чекає, то точно подумав би двічі. Батьки описували тебе як чудову милу дівчину. І я вирішив, чому б і ні, якщо після цього мене чекає величезне просування в кар‘єрі. Але з першої секунди я зрозумів, що ти ще та штучка. Деколи навіть страшно глянути в твій бік.

— От і правильно! Бійся мене, любий.

— Я лягаю спати рано, тому що у мене вранці є справи. То ж попрошу не швендяти тут, особливо до кухні. У мене надто чутливий сон.

— Ще чого. Не збираюся навіть слухати цю маячню, не забувай, цю квартиру купив мій батько, отже…вона, якби, моя.

— Не забувай, дорогенька, — Серафим підвівся і ставши переді мною, взяв мою праву руку, — ми заручені, тому це «наша» квартира, — він мигцем глянув на каблучку, а тоді різко відпустив руку.

— Тобто оце воно — наше подальше майбутнє, — сумно сказала, — на постійних емоціях.

— Якщо чесно, мене це мало хвилює, — Серафим знизив плечима і підійшов до своєї сумки. Витягнувши якісь речі, пішов до ванної кімнати. 
Я повільно опустилась на диван і оглянула квартиру ще раз. Невже насправді батько вирішиі не заморочуватись і взяв перше-ліпше найдешевше. Чи це його такий прекрасний план: чим менше квадратних метрів, тим швидше ми порозуміємось? Хоча, тут більше підходить, що ми швидше повбиваємо одне одного. Коли я зрозуміла, що ванна ще довго буде зайнята, то попленталась до своїх валіз і затягнувши їх до спальні, почала розкладати речі. Шафа виявилась тут трохи замалою, тому ідеального порядку в мене не вийшло. Я ж звикла, що вдома у мене був хоч і невелика, але гардеробна кімната. Сівши на своє ліжко, я трохи скривилася — воно надто тверде. Таке враження, що це взагалі обирав не тато, а він доручив цю справу якомусь зі своїх помічників. Охопивши обличчя руками, я намагалась заспокоїтись. Ці два місяці мають пройти швидко, це точно. А потім, можливо, хоча б місце проживання зміниться. Або мені неймовірно пощастить і цього весілля не буде зовсім.

Вночі я ніяк не могла заснути. Твердий матрац наче давив на мене зі всіх сторін. Не рятувала ні подушка, ні ковдра. Я то розкривалась, то накривалась знову. Переверталась з боку на бік, але було страшенно незручно. На годиннику було вже далеко за третю годину ночі. Зазвичай, заснути мені допомагав чай з ромашки, тому хай там що, я вирішила піти на кухню і пошукати там хоч щось схоже. Тихо відкривши двері, я повільно вийшла з кімнати. У вітальні мирно спав Серафим. Я йому на якусь мить навіть позаздрила, бо цей диван був м‘якшим, ніж те кляте ліжко. На кухні світло я не вмикала, лише підсвітку на стелі та тумбах. Відкривши половину з дверцят, я зрозуміла, що тут взагалі нічого немає, лише посуд. Вирішила дістатись до вищих полиць, але для цього мені довелося підсунути крісло. Вже там я знайшла прозорі склянки з крупами і якимись спеціями, але чаю навіть чорного не було. Коли я піднялась на пальці, щоб дістатись до того, що було позаду, ніжки крісла не витримали такого перебування на плитці, тому просто поїхали, а я разом з ними, зачепивши при цьому половину банок, що попадали на підлогу. На щастя, не розбившись, але порозсипавши увесь свій вміст. Я ж впала і болячк вдарилась в бедро. Це все було дуже-дуже голосно, тому за секунду на кухні опинився заспаний і переляканий Серафим.

— Що тут за…мати рідна, — він втомлено провів рукою по обличчі.

— Не хочеш допомогти? — фиркнула я, намагаючись підвестись. Бедро боляче занило і довелось швидко сісти на крісло. І тільки тоді я зрозуміла, що сиджу перед Серафимом у своїй мереживній нічній сорочці. То ж легенько почервоніла і намагалась якось прикритись.

— Що ти робиш? — хлопець підняв обидві брови, — думаєш, я ніколи не бачив оголених дівчат? 

— Я, взагалі-то, не оголена, це раз! Два — мене не хвилюють твої збочені розповіді.

— Ти можеш хоч зараз заспокоїтись? Подивися, який ти гармидер зробила. І це серед ночі! Еріко, мені завтра рано вставати, а я мушу підриватися зі сну, бо ти вирішила… що ти вирішила зробити?

— Я хотіла чаю! — ображено буркнула я, — без нього мені важко заснути. Тим більше, на новому місці, де матрац занадто твердий.

— Чай у третій ночі, — Серафим прикрив очі і важко видихнув, — такими темпами з тобою мій режим сну зникне остаточно.

— Тому…давай з тобою обміняємось? Я добра, то ж уступаю місце в спальні тобі, — я широко усміхнулась.

— З якої це радості?

— Я вже сказала, там надто твердо для мене.

— Гаразд, — швидко погодився Серафим, — але оце все ти прибереш сама. Бо я ще хочу хоч трохи поспати.

— Але ж… — я спробувала заперечити, але не встигла.

— Супер, домовились. Добраніч. Знову. І сподіваюсь, востаннє за сьогоднішню ніч, — він пішов до кімнати і голосно зачинив за собою двері. 
Я кинула оком на весь цей хаос і повільно опустившись на коліна, почала складати макарони назад у банку. Від такої нудної і монотонної роботи мене одразу ж почало хилити в сон, тому я скориставшись моментом, швидко пішла до дивану, ігноруючи біль у боці та залишивши решту розсипаного на завтра. Плед був трохи колючий, проте диван ідеальний для сну. Тому я вкрила лише ноги і нарешті спокійно заснула. 
Вранці прокинулась від чогось не дуже приємного на шкірі. Коли розплющила очі, то побачила, що тим колючим пледом я була накрита повністю. Дивно, адже посеред сну я відкинула його від себе геть кудись на підлогу. Швидко ставши на рівні ноги, зрозуміла, що, на щастя, бедро уже не болить. Прислухалась. В квартирі було тихо. То ж полегшено видихнувши, я попленталась в душ. Зробивши всі свої ранкові ритуали, замотала волосся в один рушник, а тіло в інший. І зі спокійною душею пішла до кімнати, щоб перевдягтися. Але там мене чекав не надто приємний сюрприз, настільки, що я аж заверещала і швидко прикрилась дверима.