Крістіна Логоша - Бунтівник та аристократка, Крістіна Логоша

Я невиразно привіталася і шукала очима привід втекти в інший кінець зали. Але етикет змушував стояти на місці.

- Добрий, гер Йєнсен. Чому ви не танцюєте? - Королева підтримувала світську бесіду.

— Чому ж не танцюю? Ось, хотів запросити на танець Вас, Вашу Величність.

- Мене?! — королева здивовано засміялася. — Я свої бали відтанцювала. Вам потрібна молодша партнерка. Наприклад, герцогиня Лоллан.

Напевно, такою шокованою та збентеженою я не виглядала ніколи в житті. Як безпорадна дитина я подивилася на Ханса. Очі чоловіка вкрили заслону злості, але зовні він висловлював лише спокій.

З хитрою усмішкою Крістоф простяг мені руку, запрошуючи танцювати.

— Сподіваюся, ви знаєте Ольбурзький полонез?

- Ображаєте, фрау Ларсен.

Крістоф вивів мене до центру зали, де вже вишиковувалися пари. Оркестр заграв класичну музику. Вставши в одну лінію, ми розпочали святковий танець-хід.

- Неймовірно гарне плаття, Ів! Навіщо ви над ним так поглумилися?

— Це ви з мене поглумилися, — я починала закипати, — яке ви мали право змушувати мене його надягати… причому двічі?!

— Я робив це з глибокої до вас поваги, герцогине, — іронізував Крістоф. — А взагалі це мої вибачення за принесині незручності.

— Знаєте, коли людина вибачається, завжди є можливість від них відмовити. Ваші ж мають насильницький характер. Ви змушуєте ними давитися.

У цей момент усі пари ходи розділилися. Чоловіки, заправивши руки за спину, окреслювали коло окремо від жінок. Але не минуло й тридцяти секунд, як, перешикувавшись у танці, партнери знову возз'єдналися.

— Ваш чоловік на мене невдоволено поглядає, герцогине. Я побоююся, що він може викликати мене на дуель.

- Ханс чудовий дипломат. У нього вистачить розуму не вплутуватися в ситуації з такими, як ви.

— Боягузтво тепер називають дипломатією? Цікаво, а якщо я вас поцілую на очах у всіх, він теж проявить дипломатичність і цього не помічатиме. Чи замкне вас на якомусь богом забутому острові, щоб суспільство забуло, що  він має дружину?

- Та як ви смієте! - я намагалася вирвати руку і кинути Крістофа серед танцю.

- Але що ж ви, Ів, - Крістоф сильніше стиснув мою долоню, не даючи втікти. - Навіщо вам публічний скандал?

— Якщо ви мене зараз же не відпустите, я закричу, — я цедила через зуби слова, щоб нас не чули сусідні пари.

— Де ваші манери, герцогине? Я зрозумів би такі витівки від вашого псевдо аристократа чоловіка, ну ви ж найчистішої блакитної крові.

Я знову спробувала вирвати руку, але безуспішно.

— Один різкий рух — і я приведу свою загрозу в дію, — крижаним тоном попередив Крістоф, — і це буде величезна пляма на політичній кар'єрі Ханса… Усміхайтесь, Ів. І продовжуйте танцювати.

Від скандалу нас урятувала розводка. Полонез добігав кінця. Чоловіки, вишикувавшись у шеренги, і робили нехитрі рухи. Жінки у шаховому порядку танцювали плавні рухи у центрі.

Але пари знову об'єдналися. Дивлячись у обличчя партнеру, схрестивши руки над головою, вони ходили по колу.

— Тому аристократія й програла у цій війні. Ви надто багато думаєте, що про вас подумають інші. Я волію брати що мені подобається, не оглядаючись на оточуючих, — у його чорних очах грали диявольські вогники. Моя інтуїція підказувала, що він говорив не про політику.

Музика добігла кінця. Ми вклонилися одне одному.

Відразу ж за спиною Крістофа з'явилася група охоронців та якась дівчина. Вона щось сказала опозиціонеру і той одразу пішов.

— Ось гаденя! Жаль у нас смертну кару скасували. Його б за живого короля за такі слова на головній площі Креортока повісили, — озвалася Маріса.

— Заколотник… З цим уже нічого не поробиш.

***

У Конференц-залі Резеунборга за круглим столом на двадцять осіб  повним ходом йшов процес підписання мирного договору, за яким стежили міжнародні спостерігачі. І хоча вже були погоджені усі домовленості, Ханс Ларсен продовжував перевіряти деталі угоди, і це дуже дратувало.

— Крістофе, не дивись так, — прошепотіла Клара, — ти ніби проклинаєш його на смерть.

Крістоф пирхнув.

- Неважливо. Ти підготувала документи, які я просив?

- Звичайно, - Клара відкрила папку і показала папери.

- Добре. Вони скоро будуть потрібні.

На обличчі Клари з'явилося здивування, хоча деякі здогади у неї все ж були. Висока, худорлява і дуже симпатична німкеня давно мучилася нерозділеними почуттями до Крістофа. І він знав про це, але вважав за краще не помічати - Клара його не приваблювала. Мабуть, якби не ця прихильність, то Клара ніколи не наважилася б внести правки в документ, який вона підготувала на прохання Крістофа.

Зрештою, до всіх звернувся представник міжнародних спостерігачів:

— Багатоденні переговори добігли кінця. Кожен висловив свою думку, і всі були вислухані. Запрошую сторони підписати документи.