Іван Антонович Єфремов - Туманність Андромеди, Іван Антонович Єфремов

світлом. Ерг Ноор нічого не побачив, але не мав підстав не довіряти швидкій реакції своїх молодих товаришів.

– Може, це привиди? – висловила здогад Ніза. – Примарні згустки темряви навколо зарядів якоїсь енергії, подібної, наприклад, до наших кульових блискавок, а зовсім не форми життя? Якщо тут усе чорне, то й тутешні блискавки теж чорні.

– Ваш здогад поетичний, – заперечив Ерг Ноор, – тільки він навряд чи правильний. Насамперед «щось» явно нападало, домагаючись нашої живої плоті. Воно чи його родичі знищили людей з «Паруса». Якщо воно організоване й стійке, може рухатись у потрібному напрямі, накопичувати й виділяти якусь енергію, – тоді, звичайно, ні про яке марево не може бути й мови. Це витвір живої матерії, і воно намагається нас зжерти!

Біолог приєднався до думки начальника.

– Мені здається, що тут, на планеті мороку, мороку тільки для нас, бо наші очі не сприймають інфрачервоних променів теплової частини спектра, інші промені – жовті й блакитні – повинні дуже сильно впливати на це створіння. Реакція його така раптова, що загиблі товариші з «Паруса» не могли нічого помітити, освітлюючи місце нападу… А коли й помічали, то було пізно, і помираючі вже не могли нічого розповісти…

– Зараз ми повторимо дослід, хоч близькість цих створінь дуже неприємна.

Ніза вимкнула світло, і знову троє спостерігачів сиділи в непроглядній темряві, чекаючи створінь світу темряви.

– Чим воно озброєне? Чому його наближення відчувається крізь ковпак і скафандр? – задавав уголос питання біолог. – Якийсь особливий вид енергії?

– Видів енергії зовсім мало, і ця, без сумніву, електромагнітна. Але найрізноманітніших модифікацій її, звичайно, багато. У цього створіння є зброя, що діє на нашу нервову систему. Можна уявити собі, який дотик такого щупальця до незахищеного тіла!

Ерг Ноор зіщулився, а в Нізи Кріт аж усередині похололо, коли вона помітила ланцюжки коричневих вогників, які швидко наближалися з трьох боків.

– Створіння це не одно! – тихо вигукнув Еон. – Мабуть, не слід допускати, щоб вони торкалися ковпака.

– Ви маєте рацію. Хай кожен з нас повернеться потилицею до світла й дивиться тільки в свій бік. Нізо, вмикайте!

Цього разу кожен з дослідників устиг помітити окрему подробицю, з яких склалося загальне уявлення про створіння, схожі на гігантські плоскі медузи, що пливли на невеликій висоті над поверхнею планети, струшуючи внизу густою бахромою. Кілька щупалець були короткими, порівняно з розмірами створіння – завдовжки щонайбільше метр. У гострих кутах ромбічного тіла звивалося по двоє значно довших щупалець. Біля основи щупалець біолог помітив величезні пухирі, які ледь світилися зсередини і наче посилали по товщі щупальця зірчасті спалахи.

– Спостерігачі, чого ви вмикаєте й вимикаєте світло? – раптом пролунав у шоломах чистий голос Інгрід. – Потрібна допомога? Буря стихла, і ми відновлюємо роботу. Зараз прийдемо до вас.

– Ні в якому разі! – суворо наказав начальник. – Вам загрожує велика небезпека. Викличте всіх!

Ерг Ноор розповів про страшних медуз. Порадившись, мандрівники вирішили висунути на візку частину планетарного двигуна. Вогненні струмені в триста метрів завдовжки помчали над кам’янистою рівниною, змітаючи все видиме й невидиме на своєму шляху. Не минуло й півгодини, як люди могли почати лагодити обірвані кабелі. Захист було відновлено. Стало очевидним, що анамезон має бути навантажений до того, як настане планетарна ніч. Ціною неймовірних зусиль це вдалося зробити, і знесилені мандрівники, щільно зачинивши люки, сховалися за нездоланною бронею зорельота, спокійно прислухаючись до його здригання. Мікрофони доносили зовні ревіння і гуркіт урагану, і від цього маленький, яскраво освітлений світ, недоступний для сил пітьми, здавався ще затишнішим.

Інгрід і Лума розсунули стереоекран. Фільм був вибраний вдало. Блакитна вода Індійського океану захлюпотіла біля ніг дослідників, які сиділи в бібліотеці. Відбувалися ігри Посейдона – світове змагання з усіх видів водного спорту. В епоху Кільця всі люди так здружилися з морем, як народи приморських країн у минулому. Стрибки, плавання, пірнання на моторних дошках, на вітрових плотиках. Тисячі прекрасних, засмаглих юних тіл. Дзвінкі пісні, сміх, урочиста музика фіналів…

Ніза нахилилась до біолога, який сидів поруч з нею глибоко замислений, полинувши душею в безмежну далечінь, до ласкавої рідної планети з її підкореною природою.

– Ви брали участь у таких змаганнях, Еон? Біолог глянув на неї нерозуміючими очима.

– А, в цих? Ні, ніколи. Я замислився і відразу не зрозумів.

– Хіба ви думали не про це? – Дівчина показала на екран. – Правда, незвичайно яскравішає сприйняття краси нашого світу після темряви, бурі, після електричних чорних медуз?

– Авжеж! І тому ще більше хочеться здобути таку медузу. Я саме сушив голову над цим завданням.

Ніза Кріт одвернулася від нього і зустріла посмішку Ерга Ноора.

– Ви теж думали, як зловити цей чорний жах? – насмішкувато спитала вона.

– Ні, але думав про дослідження дисказорельота.

Лукаві вогники в очах начальника майже розгнівили Нізу.

– Тепер мені зрозуміло, чому в давню давнину чоловіки вели війни! Я думала, що це тільки хвастощі вашої статі… яка вважалася сильною у невпорядкованому суспільстві.

– Це не зовсім так, хоча ви частково зрозуміли нашу стародавню психологію. Але у мене такий звичай – чим прекрасніша й улюбленіша моя планета, тим більше хочеться послужити їй. Насаджувати сади, добувати метали, енергію, їжу, створювати музику – так, щоб я пройшов і залишив після себе реальний шматочок зробленого моїми руками, головою. Я знаю тільки космос, мистецтво зореплавання, і цим можу служити моєму людству. Але ж мета – не тільки політ, а здобування нових знань, відкриття нових світів, з яких колинебудь ми зробимо такі прекрасні планети, як наша Земля. А ви, Нізо, якій меті ви служите? Чому й вас так вабить таємниця зорельотадиска? Чи тільки цікавість?..

Дівчина поривчастим зусиллям подолала вагу стомлених рук і простягла їх до начальника. Той узяв їх у свої великі долоні й ніжно погладив. Щоки Нізи зашарілися, втомлене тіло сповнилося нової сили. Як і тоді, перед страшенно небезпечною посадкою, вона притислася щокою до руки Ерга Ноора, пробачивши разом з тим і біологові його уявну зраду Землі. Щоб остаточно довести свою згоду з обома, Ніза запропонувала ідею, яка щойно спала їй на думку. Прилаштувати до одного з водяних баків кришку, яка б сама закривалася. Покласти туди принаду – шматок свіжозаконсервованого м’яса, що, як виняткові ласощі, становило невелику додачу до концентрованої їжі астрольотчиків. Коли чорно «щось» забереться туди і кришка закриється, то через раніше підготовані крани треба продути балон інертним земним газом і заварити наглухо краї кришки.

Еон був захоплений винахідливістю «рудоволосого дівчиська».

Ерг Ноор, із свого боку, налагоджував людиноподібного робота і готував потужний електрогідравлічний різак, з допомогою якого