Володимир Селезньов - Кремлівський плагіат. Від "шапки Мономаха" до кепки Ілліча

морів і океанів. Для того щоб їх обманути, і використовували тільняшку. Вважалося, що, одягнувши таку сорочку, моряки здавалися духам моря вже небіжчиками, від яких залишилися лише кістяки.

Моряки гідно оцінили чорно-білу смугасту тільняшку, оскільки вона давала змогу не стати здобиччю міфічного морського диявола, ще й дозволяла зігрітися навіть на поривчастому вітрі у відкритому морі, а також доволі швидко висихала безпосередньо на тілі. Спочатку “бретонські сорочки” виготовляли вручну, і вони були в’язаними. Деякі моряки самі в’язали тільняшку гачком, убиваючи час на вахті.

Батько російської тільняшки

У Росії перша тільняшка з’явилася трохи більше 140 років тому. Запровадив тільняшку як частину форменого одягу військових моряків син імператора Ніколая I — великий князь Константін Романов, на той час — голова Державної ради Російської імперії.

А сталося це так. У 1850-х роках російські моряки торговельного флоту почали купувати бретонські сорочки у європейських портах, куди заходили російські кораблі. 1868 року Константін Романов приймав екіпаж фрегата “Адмірал”, і моряки, які прийшли на прийом, похвалилися смугастими сорочками, що їх купили в Європі. Особливо вони відзначали функціональність і зручність трикотажної сорочки з поперечними чорними і білими смугами, яка в побуті вже отримала назву тільняшки, оскільки одягали її просто на тіло.

Будучи великим поціновувачем простоти й естетики військового обмундирування, великий князь у 1874 році подає імператорові ідею запровадити тільняшки з вовни і бавовняної тканини серед моряків російського флоту. 19 серпня цього самого року імператорським указом Алєксандра II тільняшка офіційно ввійшла до переліку амуніції, обов’язкової для носіння російськими моряками. Відтоді цю дату і вважають днем народження російської тільняшки, а сама смугаста сорочка ввійшла в життя російських моряків.

Російські моряки в тільняшках (поч. XX ст.)

За деякими даними, статутна тільняшка зразка 1874 року повинна була мати точну певну масу, близько 340 грамів — за цим стежила спеціальна комісія, яка здійснювала вибіркові перевірки продукції майстерень. Ось витяг з указу, що описує флотську тільняшку: “Сорочка, в’язана з вовни наполовину з папером (бавовна. — Авт.); колір сорочки білий із синіми поперечними смугами, віддаленими одна від одної на один вершок (стара міра довжини, що дорівнювала 44,45 мм. — Авт.). Ширина синіх смуг — чверть вершка... Маса сорочки пропонується не менше 80 золотників (приблизно 341 грам. — Авт.)”.

Як бачимо, у першої російської тільняшки ширина смуг була різною: білі смуги були значно ширші за сині. Рівноправність між ними було встановлено лише в 1912 році. З цього моменту ширина смуг становила чверть вершка, тобто в сучасних одиницях вимірювання — приблизно 11 мм.

У бретонську сорочку в Росії було внесено і нововведення — чорні смуги замінили синіми. Сині та білі поперечні смуги російських тільників відповідали кольорам російського військово-морського Андріївського прапора.

Скільки смуг на тільняшці?

Варто зазначити, що, запроваджуючи тільняшки серед моряків російського флоту, великий князь Константін Романов врахував відгуки російських моряків про цей предмет гардероба. Тільняшка має значні переваги перед іншими натільними сорочками. Щільно облягаючи тіло, вона не заважає вільному рухові під час роботи, добре зберігає тепло, вона зручна при пранні, швидко сохне на вітрі.

Ще одна важлива особливість тільняшки полягала в тому, що людину, яка опинилася за бортом, в ній легше було помітити. Чорні (сині) і білі смуги у воді відразу ж кидаються в очі і привертають до себе увагу. Крім того, такий “орнамент” був помітний і в “небі”. Матроси в далеких плаваннях часто піднімалися на щогли, щоб згорнути або розпустити вітрила. На тлі білої тканини було добре помітно, що робить людина нагорі, і її дії було зручно коригувати з палуби.

Однак чергування смуг тільняшки та її подальша популярність обумовлені не тільки візуальною привабливістю, а й набагато утилітарнішими причинами. Саме чергування контрастних смуг давало змогу знизити собівартість виробництва тільників, оскільки перші в’язальні машини за своєю будовою та продуктивністю істотно відставали від тих, які ми маємо тепер. Нитка під час роботи такої машини могла закінчитися в будь-якому місці, тому чергування смуг використовували для того, щоб не були помітними місця стиків шматків тканини.

Перші російські тільняшки виробляли за кордоном, у Голландії, і їх видавали не всім морякам, а тільки учасникам далеких морських плавань. У Росії тільняшки вперше були виготовлені на трикотажній фабриці Керстена у Санкт-Пєтєрбурзі. І тільки тоді їх стали видавати всім матросам.

До речі, французи стверджують, що справжня історична тільняшка повинна мати точно по двадцять одній смузі чорного (синього) і білого кольорів. Це пов’язано з числом важливих перемог Наполеона Бонапарта. Однак деякі історики вважають, що зв’язок кількості смуг тільняшки з наполеонівськими перемогами це лише збіг, гарна легенда і не більше. До прикладу, у голландців і англійців темних смуг було дванадцять — за кількістю пар ребер у людини. Так забобонні