Ольга Купріян - Щоденник Лоли

і це було так ГОЛОСНО, що Паша не міг заснути. Потім Паша злякався, що вони вирішать робити ЩЕ ЩОСЬ у тій самій кімнаті, і навмисне ду-у-у-у-уже сонно перевернувся. Мама з вітчимом тоді так само сховалися під ковдрою й затихли, а Паша нарешті зміг заснути.

Тоді ми вирішили, що дамо Наті поспати. Паша обійняв мене ззаду. Було так тепло й затишно, що я майже відразу відчула, що засинаю. А потім… Пашина рука торкнулася мене там, де в мене… ну, там, де труси спереду. Хоч ми були всі в піжамах, Натина мама особисто перевірила «дрес-код»! Звісно, в мене піжама з короткими шортиками й маєчкою тоненькою, я ж знала, що буде Паша. Добре, що Паша мене обійняв, бо я визвалася спати на підлозі, а тут не жарко. І доб­ре, що все ж на підлозі, бо Ната як перевернулася, то її ліжко страшно зарипіло!

Коли Паша поклав свою руку мені на… е-е-е, не можу знайти слова, щоб це називати. Не писати ж «місце під животом», ну! Одне слово, ТУДИ, я машинально поклала свою руку на Пашину. Його рука завмерла, моя теж. Тоді він почав легенько гладити місце під рукою. Я забрала свою руку, але Пашина знову завмерла. А тоді він легко-легко, щоб не ЧМОКНУТИ, поцілував мене в особливе місце на шиї. Було лоскітно. Я засміялася ледь чутно, а Паша міцніше мене обійняв ззаду. І тоді я відчула, як він уперся в мене своїм… е-е-е-е, ну не писати ж тут… коротше, ЦИМ. Відчуття було таке ж, як тоді, коли лоскітно, але сміятися вже не хотілося. Паша видихнув мені у вухо: «Ло-о-ла…» А тоді — не знаю, чи він це спитав, чи тільки подумав, а я ПІСЛЯ ВСЬОГО можу читати його думки, — він запитав, чи я вже ГОТОВА. Скільки думок пронеслося в мене в голові в цю мить!!! Стало так страшно… Ні, я не проти сексу з Пашею, але… чому я про це досі не думала? Йому вже п’ятнадцять, а мені досі чотирнадцять (скоро буде п’ятнадцять!)... Я боялася, що він образиться, бо прочитає мої думки так само, як я прочитала його. Але я була… не готова. Поки що, звісно! Я нічого Паші не сказала. Принаймні вголос. Але він, мабуть, тепер теж уміє читати мої думки, бо припинив гладити мене ТАМ (хоча руки не забрав!) і цілувати в особливе місце теж перестав. Він просто поцілував мене в краєчок щоки (тільки туди дістали його губи) й побажав доброї ночі. Сказав, що вже піде, щоб зранку не натрапити нікому на очі. Ще сказав, що він усе розуміє (ЩО САМЕ?!!!) і що чекатиме, бо й так мене довго чекав. Але я не певна, чи він це все сказав уголос, бо Ната знову заворушилася. Ми почекали, поки вона нарешті вкладеться, і Паша нечутно виповз із-під ковдри.

Я трохи полежала ще, покрутилася та зрештою посунула Нату на її скрипучому ліжку. Ната не пручалася, але повернулася зі спини на бік. Я обняла її ззаду й міцно притулилася, щоб нам було тепліше. Потім цьомнула її в теплу маківку й заснула.

ПС: я така щаслива! Паша — ідеальний хлопець!!!

Глибока, темна і бентежна ніч.

Не можу заснути, тому перепишу ще сюди свої плани на рік, щоб не загубилися. Натина мама запропонувала нам усім скласти списки. Я спершу думала, що це фу: планувати — то для старперів. Хоча вийшло несподівано круто. Ми читали їх уголос, але було видно, що всі щось пропускають. Таємні плани, ого! Оце б вивідати, що там усі понаписували, особливо Паша!

Мої плани на наступний рік:

1. Більше заробляти на блозі. Бути опініон-мейкеркою не лише серед школярів, а й серед… м-м-м, студентів?!

2. Заробити на відпочинок у таборі десь за кордоном або хоча б купити тур у Європу.

3. Не отримувати менше п’яти балів.

4. Купити бабусі посудомийку.

5. Незабутньо відсвяткувати свій ДН.

6. Влаштувати вечірку року!!!

7. Перший секс?????!!!!!! Паша???!!!

8. Роздобути собі браслет «Пандора».

9. Зробити професійне портфоліо. Пробитися у «Школу моделей». Підготуватися краще!

10. Якось малувато виходить. Якщо ще щось згадаю, допишу.

8 січня

Нудьга страшна. Ходили з малими на каток, але без Паші це все не те. Коли вже він нарешті повернеться?!!! Ще чекати цілих три дні!

Пізніше.

Малі цілими днями дивляться мультики (з перервою на валяння в снігу, звісно), а я гортаю стрічку в телефоні. Ненавиджу свята! Усі роз’їжджаються по родичах, а в нас тільки бабуся, яка з нами ПОСТІЙНО. Усі приїдуть і розказуватимуть про свої канікули, а мені хоч у школу не приходь, щоб створити ілюзію, що і я десь була, — оце затрималася на ост­ровах і щойно прилетіла. Але акліматизація, те-се, ніс згорів, самі розумієте.

Склала список найнудніших тем на свята:

1. Хто що їсть і п’є.

2. Погода.

3. Родичі.

4. Хто що читає.

5. Кутя!!!

Здається, я вже починаю чекати понеділка, щоб піти у школу й замутити щось цікаве.

Пізніше.

Паша не дзвонив ще, а обіцяв дзвонити ЩОДНЯ!

Пізніше.

Блін, як же нудно... Почитала ще трохи про блоги. Запишу тут корисні поради:

1. Запишіться на курси ораторської майстерності або курси акторів.

2. Тренуйтеся говорити перед дзеркалом (тю, я так із 5 класу роблю!).

3. Виступайте перед публікою скрізь, де можна.

4. «Не годуйте тролів!»

5. Не бійтеся коментів. Відрізняйте корисні коментарі від «гейтерських нападок».

6. Вкладіться в обладнання. (Купити: дзеркалку, відеокамеру, штатив, парасолю-відбивач, новий ноутбук із потужною відеокартою.)

Трохи незрозуміла порада, але я її теж запишу на потім: «Не женіться за показниками відвідуваності, краще створіть блог, корисний для людей».

До речі, чому Катя Рей ніде не пише, що її блог став популярним лише завдяки її хлопцю?!! Якби вона не світила скрізь, що зустрічається з Кучерявим Данилом, її б ніхто не читав! Самозакохана тупа дурепа.