Fill - Артефакт Провідника: Печать Темряви, Fill

Розділ 19. Плани Сильви

Вогонь перед ними потріскував, випускаючи в небо іскри, що, здавалось, майже танцювали на тлі ночі. Туман вже починав обволікати ліс, і тиша була надзвичайною. Сильва мовчки спостерігав за вогнем, його обличчя знову стало серйозним, і на цей раз, навіть для Ноеля, було очевидно — Сильва мав щось важливе сказати. Але перед тим, як розкрити всі карти, він взяв маленький кристал, що лежав у нього в кишені, і почав обертати його між пальцями.

— "Ти ж не думаєш, що темряву можна просто відлупцювати світлом, га, малий?" — Сильва кинув це з невеликою посмішкою, але очі його були напружені. Він явно не жартував.

Ноель здивовано поглянув на нього. Як завжди, Сильва розпочинав з загадок, але цього разу він відчув, що це не просто дурний жарт.

— "Що ти маєш на увазі?" — запитав Ноель, відчуваючи, що щось велике й небезпечне ось-ось відбудеться.

Сильва знову поглянув на нього, і цього разу його обличчя було абсолютно серйозним.

— "Єдиний спосіб знищити Саймона — це не дати йому можливості відновитися."

Ноель трохи відступив, намагаючись зрозуміти, про що йдеться.

— "Відновитися? Що ти маєш на увазі?" — запитав він, не вірячи своїм вухам.

Сильва загнув пальці, і кристал між ними засвітлився м'яким лимонним сяйвом, що заповнив навколишню темряву.

— "Ти дійсно думаєш, що Саймон лише маг?" — його голос став глибшим, більш серйозним. — "Що він просто сильний чаклун із манією величі? Ні, ні, ні. Саймон — це не людина. Він оболонка для сили тьми, яка вже не раз змінювала власників."

Ноель відчув, як холод пройшов по його шкірі.

— "Ти хочеш сказати, що навіть якщо ми його вб'ємо..."

Сильва підняв руку, і його погляд став ще серйознішим.

— "...Темрява знайде собі нового носія. Бінго, малий."

- "А дракон Тьми?" — запитав Ноель, намагаючись зв'язати все в єдину картину.

Сильва хмикнув і показав кристалом у небо.

— "Це ще цікавіше. Дракон — не просто істота, це ключ. Він прив’язаний до магії цього світу так само, як ти прив'язаний до свого дару. Його не можна вбити звичайним способом."

Ноель відчув, як серце починає битися швидше, і він зробив паузу, намагаючись усвідомити сказане.

— "То що нам робити?" — запитав він, розуміючи, що відповіді на це питання можуть визначити їхню долю.

Сильва на хвилину замовк, ніби замислюючись, і, відвернувшись від вогню, нарешті відповів.

— "Щоб знищити Саймона, треба не просто перемогти його у битві. Треба знищити саме джерело його сили. Це місце, яке тримає його дух... Його зв'язок із темрявою."

— "І де воно?" — запитав Ноель, вже відчуваючи, як в середині зростає тривога.

— "О-о-о, малий, тут найцікавіше. Бо воно... у самому серці Півночі, в руїнах першого храму Тьми. Там, де навіть світло не може пробитися." — Сильва виголосив ці слова з такою впевненістю, що навіть сама темрява, здається, поглинала все навколо.

Ноель стиснув кулаки.

— "А дракон?"

Сильва посміхнувся, але його очі залишалися серйозними, навіть суворими.

— "Дракон Тьми — це ключ, пам'ятаєш? Якщо ми хочемо знищити храм, то спочатку нам треба відімкнути його... А це означає — змусити дракона розкрити свою істинну форму."

Ноель напружився.

— "Як?"

Сильва схрестив руки, нахилившись ближче, і поглянув на Ноеля.

— "О, це найцікавіше... Бо для цього нам потрібно не лише світло. Нам потрібен провідник."

— "Тобто?" — запитав Ноель, з острахом усвідомлюючи, що Сильва зараз збирається сказати.

— "Той, хто зможе увібрати в себе і світло, і темряву одночасно. Баланс. Справжній носій обох сил."

Ноель мовчав, очікуючи, що буде далі. І тільки тоді до нього дійшло, чому Сильва так уважно дивився на нього весь цей час. Він підняв погляд і зустрів погляд Сильви, розуміючи, що все було від самого початку зрозуміло.

— "Бінго?! Сильва, ти мене вбити намагаєшся?! Якого провідник я?!" — вигукнув Ноель, відчуваючи, як знову охоплює паніка.

Сильва спокійно обтрусив рукав від попелу, навіть не глянувши на нього.

— "Ти, звичайно, дурний, але не настільки ж, га? У тебе єдиного атрибут світла серед усіх присутніх. Не помітив невеличку фішку? Мммм… розміром у всесвіт!"

Ноель підняв руки вгору, ніби здавався.

— "Гаразд, а ти? У тебе ж теж сили немало! Ти ж маг перетворень! Чому не ти?!"

Сильва театрально розсміявся і глянув на нього так, наче Ноель запропонував йому одружитися з Кастельгом.

— "Ой, малий, ти справді думаєш, що я полізу в те темне кубло й добровільно стану провідником між світлом і темрявою? Ні-ні-ні, я більше спеціалізуюсь на руйнуванні дурних ідей, а не на героїчному самогубстві!"

Ноель розгублено подивився на нього.

— "Тобто ти просто спокійно віддаєш мене на це?"

Сильва зітхнув і, закотивши очі, злегка копнув його носком чобота.

— "Послухай, карапузе. Я не віддаю тебе нікому. Я просто пропоную тобі непристойно небезпечну ідею, яка, можливо, збереже цей світ. Або зробить тебе примарою, яка буде вічно волати в руїнах храму. Однаково цікаво, правда ж?"

Ноель провів рукою по обличчю.

— "Я і справді помру в цій пригоді, так?"

Сильва схрестив руки на грудях, вдавши глибоку задуму.

— "Ну-у-у... При певних обставинах... Дуже ймовірно..."

Ноель завив, впавши спиною на землю.

— "Я зненавиджу тебе, Сильва."

Сильва усміхнувся, підперши голову рукою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍