Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

— Я не часто бачу незнайомців у цих краях, — сказала вона, підходячи до нього з доброзичливою усмішкою. — Звідки ти?

Руслан відчув, що настав час бути обережним. Він не міг дозволити собі потрапити в мережу запитань, які можуть розкрити його особистість. Приховуючи свій дискомфорт, він відповів:

— Я просто мандрівник. Шукав місце, де можна відпочити від світу.

Іман усміхнулася й прищурила очі, як ніби це не зовсім задовольнило її.

— Дуже дивно для мандрівника, не знаходиш? У нашому краю немає туристів. Може, розкажеш, що насправді привело тебе сюди?

Руслан відчув, як напруга зростає. Він був готовий приховати правду, але відчував, що тут щось не так. Він не знав, хто вона і яку таємницю приховує за її словами.

— Я просто втомився від життя в місті, — спокійно відповів він. — Хотів побути на самоті.

Іман щось пробурмотіла під носа і пішла, залишивши Руслана в роздумах. 

Він відчував, що її підозри не були випадковими, і не міг позбутися відчуття, що в цьому місці щось приховано.

Кілька днів потому до нього підійшов Оскар і сказав:

— Руслане, здається, тут щось не так. Ми не одні. Мені хтось розповідав, що місцеві не люблять чужих. І вони, мабуть, знають про тебе більше, ніж ти думаєш.

Руслан подивився на нього з насторогою.

— Ти серйозно? Ми весь цей час ховалися, а хтось все одно може дізнатися?

Оскар кивнув.

— Тут все пов'язано з минулим цього села. Вони приховують якісь таємниці. І я певен, що за нами хтось стежить.
— Краще послухайте легенду про село Аль-Захіра, — радісно почав розповідати Сем, — Згідно з місцевою легендою, колись тут жив мудрець, який володів секретом вічного життя. Він залишив після себе кілька стародавніх книг, в яких розповідав, як ухилятися від долі та контролювати час. Ці книги передавались з покоління в покоління, але з часом їх уламки зникли. Чутки про те, що хтось з місцевих жителів може знати продовження цієї історії, досі живі.

Щороку до Аль-Захіри починають тягнутися все більше людей з різними намірами: одні шукають спокою, інші хочуть знайти давні знання, а хтось просто не вірить у міфи і прагне знищити останні сліди загадки, яка, здається, лежить в самому серці села.

Тому село Аль-Захіра — це не просто місце, це символ прихованих можливостей, спадщини та таємниць, які можуть бути розкриті лише тими, хто готовий до цього випробування.

Руслан зітхнув і придивився до заходу сонця. Його життя, яке здавалося простим і вільним, почало ускладнюватися. Тепер йому потрібно було не лише ховатися, а й дізнатися, що приховує це село, перш ніж його таємниця стане відома.

Місце було сповнене загадок, і, можливо, саме тут почнеться їхнє найбільше випробування.