Сергій Олексійович - Від під'їзду до Гавани , Сергій Олексійович

Чи міг ще пару років тому мій друг думати та уявляти про те, що він ось так от, запросто ходитиме по Ніцці?

Крим, Київ, Норвегія. Це була робота, а тут був курорт.

Розкішний французький курорт.
Знаменитий Блакитний берег і він — звичайний, простий криворізький хлопчик. І зараз він крокував тими самими вулицями, якими за хвилину, за годину до нього, ходили всі знаменитості світу: кінозірки та політики, великі письменники та художники, співаки та спортсмени. І серед них був наш герой. 

І зараз крокуючи по Ніцці, він розглядав архітектуру, дерева, блакитне небо, Середземне море. А море, то по-справжньому і було блакитним-блакитним! Дивовижні блакитні лави вздовж англійської набережної. Знаменита площа Массена. А там фонтан та шахова плитка на підлозі. Ті самі, сім Будд. А між набережною та площею, тиха винна крамничка. Де вони з друзями пили чудове рожеве, справжнє французьке вино. Назустріч йому крокували десятки спокусливих та гарних жінок. Вони посміхалися до Андрія. Він милувався ними, а вони привітно махали йому у відповідь. Щось там белькотіли по-своєму, французькою або ще яким. "А наші, то криворізькі все ж таки краще." - думав Андрій, згадуючи тих дівчат, які гуляли з нами у дворі. Тих, що збиралися біля мого під'їзду, сиділи разом із нами на лавці. - "Так, наші безперечно краще". - Вирішив Андрій, ще раз окидаючи захопленим поглядом напівоголених європейських дам. 

Хлопчик з Кривого Рогу, за європейськими мірками, великого, але майже провінційного міста, раптом опинився в столиці європейської богеми, у місті, де мільйонерів і зірок на один квадратний метр, збирається більше, ніж будь-де. І ось він тут! Кривий Ріг приїхав до Ніцци! Я пишаюся, що один із нас, побував у Ніцці. Я вважаю, що це успіх! Грандіозний успіх! У чому секрет, спитаєте Ви у мене? Та ні в чому. Потрібно просто бачити мету. Мрії збуваються, панове! Мрії обов'язково збуваються.