Інгеборг Бахман - Пора серця. Листування

Вас тут і надсилають Вам разом з нами своє вітання. Я часто із задоволенням думаю про traduttore-traditore [3] та подальші розмови {215} . Сердечно

Ганс Вінтер

44{216}Інґеборґ Бахман і Пауль Целан, розмовні нотатки, Вупперталь{217}, між 11 і 13.10.1957

[Інґеборґ Бахман]

Коли Ти від’їжджаєш?

І коли повернешся знову?

[Пауль Целан]

-------------

Я від'їжджаю сьогодні близько восьмої години до Дюссельдорфа{218}. Повернуся назад завтра вранці.

-------------

Зазвичай я часом також їду.

Гадаю, ти можеш часто повертатися.

45 {219} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 17.10.1957 р. (?)

Читай, Інґеборґ, читай:

Для Тебе, Інґеборґ, для Тебе —

Біле й легке

Дюни, серпасті, безліч.

У підвітряній тіні, тисячократно: ти.

Ти і рука,

якою, нагий, я до тебе проріс.

Втрачена.

Проміння. Воно звіває нас в кучугуру.

Ми несемо сіяння, біль та ім’я.

Біле,

що біжить нам навстріч,

невагоме, що його ми міняємо.

Біле й легке: хай мандрує собі.

Далечі, місячно близькі, як ми. Вони щось будують.

Вони будують стрімчак,

об який мандрівне розіб’ється,

вони збирають

піну світла й розбризкану хвилю.

Мандрівне, стрімчакові киваючи.

Чола

воно помахом кличе,

ті, що позичені нам

задля відбитку.

Чола.

Ми котимось з ними туди.

Чіл узбережжя.

Ти тепер спиш?

Спи.

Морське жорно кружляє.

Сяйно, мов лід, нечутно,

в наших очах.

Інші додані вірші {220} : типоскрипти (без посвяти) поезій «Ніч», «Натюрморт з листом і дзиґарем», «Я приїду» і «Matière de Bretagne» [4] .

46 {221} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 18.10.1957

Берег Рейну

(Човен з галькою II{222})

Година води, човен з галькою

везе нас у вечір, нам,

як і йому, немає куди поспішати, мертве

Чому стоїть при стерні.

-------------------------------

Розвантажено. Легеня, медуза,

вітає дзвона, бурий

відросток душі доганяє

ясністю зранений подих.

Париж, 18-го жовтня 1957.

47 {223} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 20.10.1957

Кельн, Ам Гоф {224}

Серця пора,