Кіра Леві - Снігові іскри, Кіра Леві
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Максим лише знизав плечима. Він сам не помітив, як запам'ятав, як Олеся любить чай, як неквапливо й акуратно їсть, навіть як ледве морщить ніс, коли їй щось не подобається.
Олексій усміхнувся, додаючи у візок коробку з ніжним шоколадним мусом.
— Ну, тоді візьмемо не торт, а щось легше. Дівчата люблять шоколад. Навіть ті, хто сидить на дієті.
Максим покосився на коробку, але сперечатися не став.
— Повірю на слово.
— А ти перевір, — з усмішкою кинув Олексій.
Максим фиркнув, але в глибині душі знав — брат правий.
Вони попрямували до кас, де черга рухалася швидко, незважаючи на передноворічну метушню. Люди завантажували візки святковими товарами, у когось серед продуктів виднілися ялинкові іграшки, червоні та зелені свічки, упаковки з шоколадними подарунками для дітей.
Коли їхня черга підійшла, касирка — молода дівчина з радісною посмішкою — дістала яскравий купон і простягнула Максиму.
— Сьогодні у нас діє спеціальна акція! За покупку від п'яти тисяч гривень можна взяти участь у розіграші. Хочете спробувати удачу?
Максим стримано хитнув головою:
— Ні, дякую.
Олексій же з ентузіазмом посміхнувся і забрав купон.
— Звичайно, хочу! Давай сюди, зараз я тобі покажу, що таке везіння.
Касирка кивнула і підвела його до прозорого лототрону, наповненого згорнутими паперовими картками. Олексій засукав рукава, зробив серйозний вираз обличчя і, витримавши ефектну паузу, сунув руку всередину.
— Так... ось воно! — урочисто оголосив він, витягуючи купон.
Дівчина розкрила картку і радісно посміхнулася:
— О, вітаємо! Чотири запрошення на ковзанку!
Олексій покосився на брата і, не роздумуючи, вручив йому два квитки.
— Лови, Малий. Гарний привід розім'ятися.
Максим скептично подивився на яскраві картки із зображенням блискучого льодового поля і фігуристів, що жваво катаються.
— Ти ж знаєш, що я давно не катався.
— Тим паче! — посміхнувся Олексій. — А пам'ятаєш, як ми ганяли шайбу взимку?
Максим мовчки взяв квитки, прокручуючи в голові уривки спогадів. Колись, ще в дитинстві, він дійсно проводив більшу частину зими на ковзанах. Просто на замерзлому ставку біля будинку. Вони з братом ганяли шайбу, збираючи сусідських хлопчаків в імпровізовані хокейні команди, а іноді навіть грали проти дорослих.
Мороз щипав щоки, у носі дерло від холодного повітря, ковзани з вереском розрізали крижану гладь, а він відчував неймовірну свободу.
Чорт. Це було так давно.
Він поклав квитки в кишеню, не бажаючи продовжувати розмову. Олексій стримано посміхнувся, помітивши його реакцію, але не став дражнити далі.
— Гаразд, поїхали. Нам ще зазирнути в автомайстерню, — буркнув Максим, хапаючи пакет із покупками.
Олексій підхопив другу сумку, не стримуючи веселощів. Він уже й не пам'ятав, коли з братом проводив стільки багато часу. Малий виріс і перетворився на дуже занятого пана, у якого зовсім не було вільного часу на порожні зустрічі.
— Головне — не забудь запросити когось на ковзанку. Буде шкода, якщо квитки пропадуть.
Максим лише хмикнув, не відповівши. Але чомусь перед очима на мить виникли величезні блакитні очі й руді кучері, що вибиваються з-під в'язаної шапки з м'якою китицею.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Снігові іскри, Кіра Леві», після закриття браузера.