Кері Блек - Секрети родини Бенет 2. У полоні Хаосу, Кері Блек

А ось на останніх словах Енді Моріс ледь помітно смикнув бровою.

- На що ви натякаєте, Каро? - холодний погляд карих очей в поєднані з крижаним тоном тиснули з кожною секундою все більше.

- Лиш на те, що чула, - ступила ще один крок до нього. Ростом детектив майже, як Артур, тому я напружила мʼязи шиї та уважно вивчала його міміку. 

- Викладачко Бенет, - гукнув тихо Тукрокс. - Схоже ваш мозок піддався галюцинації, яка не рідко є супроводжуючим фактором трансу.

Він говорить про те, що це дійсно злий жарт моєї підсвідомості? Єдиним, хто може це підтвердити тільки король демонів, адже детектив не розколеться. Та йти в лігво Асмодея, мені не дуже хотілось. Я досі памʼятаю його астральні копита на моїй шиї. Та і хто мені сказав, що Асмодей скаже правду?

Можливо Тукрокс і має рацію, але те, що транс був не випадковим, є занадто імовірним. Комусь я заважаю. Або ж дратую. Артур? Він не буде гратись в такі ігри, не його стиль. Асмодей? Цілком можливо, що це король демонів. Але є ще одні люди, з якими я мала натягнуті стосунки. Теренси. Я закусила губу у поганому передчутті. Схоже ворогів стає більше чим друзів.

- Якого демона? - почули ми віддалено голос Артура. - Заради Смерті, що вони роблять там? 

Всі повернули погляди у бік дверей, які магія, Артура судячи з голосних вигуків,  намагалась підкорити. Заступник Грін використовував магію Смерті, яку ми відчули усі крізь щілини, щоб зламати чари відводу очей та відчинити замок.

Та відкрила двері зовсім інша магія. 

Магія Хаосу.

Повністю зірвавши з петель двері, які маленькими уламками полетіли прямісінько на нас. Старому дереву не залишилось ані шансу на порятунок.

Мені довелось присісти та прикритись руками, хоча це не було необхідно, адже щити трьох чоловіків мене охопили, те що Тукрокс та Блейк це зроблять для мене я очікувала, але щит Енді Моріса, який відкрився просто перед моїм носом, заставив мене прийти в ступор. То він вбити мене намагається, то врятувати.

Я повільно піднялась та щитів більше не відчувала. Я побачила розлючених Майкла та Артура, в яких з очей здавалось зараз іскри підуть. 

- Про такі події повідомляють, - дивився Майкл тільки на мене.

- Особливо ректорат, - добавив Артур та також не відводив погляду від мене.

І чому знову я? Хіба в мене на лобі намальована ціль? 

- Ситуація потребувала швидких рішень, - втрутився Роберт та легко мені кивнув в знак підтримки. 

- Щвидкі рішення, це сторонні особи в академії? - зле зиркнув Артур на Енді Моріса.

Шкода, що вони обидва мене не долюблюють, адже з одним з них могла потоваришувати проти іншого.

- Розслабтесь тигри, - Тукрокс хмикнув та перевів злі погляди на себе. - Всі живі та здорові, а це головне. А викладачці Бенет, в трансі знаєте, було не до противних заступників та недолугих коханців, - він підмигнув до мене.

Обличчя Майкла не видало нічого. Схоже його взагалі не хвилювала думка Тукрокса, а ось мої щоки зрадницько запалали.  

- Транс? Де його можна було підхопити? - завив розлючено Артур. 

І мені цікаво. А головне хто це зробив та для чого? І те видіння, нехай Тукрокс говорить, що завгодно, але це було не випадково. Та тепер мені потрібно остерігатись не тільки Асмодея.

В кожного є дві сторони. Одна називається вітриною, яку ми показуємо оточуючим, а інша глибина, про яку не знає ніхто. Я знову глянула на детектива, який так і застиг з переплетеними руками за спиною. То, що ж ховається за цим холодним виразом обличчя та закритою позою?

Від автора: 

Візуалізація до розділу: 

Закрита аудиторія