Аннабель Вікторі Лільмонд - Життя там де є смерть , Аннабель Вікторі Лільмонд

Безодня сліз від "кохання"

   "У світі, де тіні стають ворогами, а слова не приносять полегшення, страждання і одержимість ведуть до безодні, з якої вже немає повернення."

 

Де сутінки прийдуть там й тремтіння чуже,
І ворогом тінь, що росте й проросте.
Не крик і не шепіт — лише пустота,
Що дивиться з серця й не знає "прощай".

Слова не мовчать, але й не живуть,
Вони, мов полин, гіркоту їй несуть.
І кров на долонях, й на губах зацвіла,
Не коханням від нього, то й не слова.

Її сміх, як ланцюг, а погляд є ядом,
Він сам спокусився, вона ж і буде стражданням.
Одержимість — то він, той хто дивиться крізь,
І тягне її у безодню зі сліз.

   

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍