Tadelia Ross - Реліквія, Tadelia Ross

— Ви не будете вивчати нову справу? - Марта підійшла до дівчини та з фальшивою посмішкою подивилася на неї. Обличчя Емі не виражало ніяких емоцій, тож це почало нервувати Марту. Емі повільно повернулася до дівчини та трохи нахилилася до неї. І пошепки сказала.

— Радій тому, що я зараз їду, але не сильно. Вони довкола тебе і стежать за кожним твоїм кроком. Одне моє слово і ти... - Емі хитро посміхнулася та відсторонилася від дівчини. Марту переповнювали страх та хвилювання, бо вона ніколи не бачила стільки спокою та впевненості в очах своєї керівниці. - Тобі варто бути обережною, бо те, що ти тоді зробила було поганим вчинком, і вони усе бачили. 

— Про що йде мова? Я нічого не робила. - вона сказала це занадто голосно. На її слова обернувся Едвін. 

— Ти можеш працювати, але будь обережною. Інакше, коли я повернуся... твоє покарання буде надто жорстоким. Не утни дурниць.

— Ви зглузду з'їхали?! Ви головою вдарилися в озері?! - Марта підійшла впритул до Емілі. - Я все одно отримаю те, що хочу. - на обличчі Емі все ще не було ніяких емоцій, а в її очах читався спокій та впевненість.

— Я тебе попередила, вирішувати тобі, як вчиняти, Неллі. - дівчина виділила останнє слово і очі Марти розширилися від здивування, і страх остаточно заполонив її тіло та розум. 

      Емілі зробила крок в сторону, а тоді злегка зачепивши плече дівчини попрямувала до виходу. Едвін піднявся з-за столу та попрямував за Емі. В коридорі він наздогнав її.

— Емілі! Емілі зачекай. - вона спинилася та не поверталася до нього, тож він обійшов її та став перед нею.

— Слухаю.

— Емі, вибач, я не мав казати тобі, що вагаюся.

— Це не важливо. Ти зробив свій вибір, а я зробила свій.

— Про що ти? Який вибір? - він явно був розгублений.

— Я більше тут не працюю. - шок це все, що було на його обличчі.

— Чому? 

— А чому ти так сліпо віриш привидам минулого? - вона зробила крок до нього та погланула в очі, щоб бачити правду.

— Я... я... Емілі, мені шкода, що не можу повністю вірити тобі. Я не знаю правди і це тисне на мене. - він відвів погляд.

— У тебе буде достатньо часу, щоб розібратися з минулим. Вже пора відпустити минуле і не дозволяти йому заважати тобі жити. Ситуації будуть повторюватися та треба знайти в собі сили, щоб вчинити інакше. Тож, розберися зі своїми проблемами, а тоді може поговоримо. Зараз сенсу розмовляти нема. - вона відійшла від нього. По його виразу обличчя було зрозуміло, що він все зрозумів, тож дівчина попрощалася та пішла до виходу.

      Чоловік провів обома руками по волоссю та обличчю. Він знав, що ніяк не повпливає зараз на цю ситуацію і не зможе зупини дівчину. Думки роїлися в його голові та заважали працювати. Марта на диво поводилася спокійно і не липла до чоловіка. 

       Поки Емі чекала Доріана, біля неї стояв привид дівчини, їй дозволили лишитися в офісі, поки не вирішать її питання. Емі попрохала, пані Лютею лишити її працювати в офісі та наглядати за Мартою до повернення. Керівниця погодилася. Тож, за будь-яких поганих обставин дівчина привид могла налякати Марту, щоб та не утнула чого. 

       По дорозі до іншого міста, де розташовувався офіс Джона, дівчина зателефонувала та попередила про приїзд. 

— Радий вас вітати, Емілі! Джон про вас розказував, але не сказав, що ви аж настільки прекрасна. Мене звати Нейл. - він простягнув руку до дівчини, але її перехопив Доріан.

— Мене звати Доріан. 

— Приємно познайомитися, Доріане.

— Добрий день! Нейл. Дякую за комплімент. - вона злегка посміхнулася. - А де Джон?

— Він скоро прибуде. Проходьте, зачекайте його у кімнаті очікування. - він провів до кімнати.

— Я думала ваш офіс буде трохи більший, якщо ви займаєтеся справами надскладного рівня. - вона розглядала в рази менший офіс, ніж той, де вона працювала. 

— Ми не маємо великої команди. Асистентів у нас троє. Один з яких буде допомагати тобі. Він знає усе про кулю та ті сили, що ти здобула, тож він буде допомагати тобі опанувати сили та використовувати їх максимально обережно та ефективно. 

— То де мій... асистент? - дівчина сіла у крісло. 

— Він приїде завтра. Він не так давно за бажав перевестися в інший підрозділ, тож поки ти не з'явилася ми дозволили йому працювати там. Але він має обов'язок, тож має повернутися. І завтра він вже буде тут. Тож хвилюватися нема про що. 

— То сьогодні ми обговоримо організаційні моменти? І я зможу поїхати додому, відпочити. - Нейл забув їй повідомити, тож вираз його обличчя повністю це показав. Субтитри на його обличчі не можна було вимкнути. 

— Емілі... забув повідомити. - дівчина поглянула на нього. - Ви буде жити у нашому великому будинку. Там навіть асистенти живуть. Наш будинок захищений на найвищому рівні. Це єдине безпечне місце для нас усіх. 

— Це не припустимо, щоб дівчина жила з двома, а то і більше чоловіками в одному будинку. - Доріан хвилювався за онуку.

— Не хвилюйтеся, з нами живе вже асистентка Джона, Крісті. Буде їй компанія. Ми дівчат не ображаємо.