Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Люда завмерла, її обличчя виражало здивування.

— Відколи ти знаєш Амірана?..

Віктор усміхнувся—тією усмішкою, яка приховувала більше, ніж відкривала.

— Я знаю більше, ніж тобі здається.

Його слова звучали натяком, і Люда, сама того не помітивши, почала сумніватися у правдивості слів Олени.

Віктор майстерно налаштував її проти сестри, використовуючи кожне слово з обережністю.

Люда мовчки взяла виделку і продовжила вечерю, її думки були заплутані.

Чи справді Олена помилялася?.. Чи Віктор лише грав у свою небезпечну гру?..

Люда стояла перед дверима, вагаючись.

Вона не була впевнена, як Коля зустріне її, але все ж набралася сміливості і постукала.

Коли двері відчинилися, її погляд зустрівся з очима колишнього чоловіка—в його обличчі читалося невдоволення.

Він не радів її приходу.

— Чого ти прийшла, Людо? — спитав він сухо.

Вона не відповіла одразу, але відчула холод у його словах.

Тоді Коля заговорив знову, вже більш жорстко.

— Я все знаю. Саша розповіла мені, що натворив твій Віктор. Як ти могла повірити йому?!

Люда мовчала.

Щось у її серці стискалося—сумнів, біль, розчарування.

Коля вдивлявся у її вираз обличчя, ніби вже все розуміючи.

— З тобою все ясно, Людо. Олена права—Віктор небезпечний. Я боюся за Сашу. Я подам на опіку, і вона залишиться зі мною. Це буде краще для неї.

Ці слова стали останнім ударом.

Люда відчула, як її світ руйнується—вона думала, що все вийде, що вони зможуть якось знайти спільний шлях... Але ось він, її вирок.

Розчарована, вона повільно повернулася і пішла.

Їй залишалося лише довіритися Віктору... адже Коля відмовився прийняти її назад і мав намір боротися за опіку над Сашею.

Юля, вагітна, прибирала у своїй кімнаті, коли раптом погляд зупинився на паспорті Азіма, випадково залишеному на тумбі.

Вона підняла документ і завмерла—всередині був штамп про шлюб.

Азім був одружений на арабці.

Її серце стиснулося, гнів запалив її думки.

Вона рішуче пішла до нього, її руки тремтіли від обурення.

Зайшовши у кімнату, вона різко вимовила:

— Як ти міг приховати це від мене?! У тебе є дружина?!

Азім, побачивши її вираз, відразу зрозумів, що щось сталося.

— Юля, це не те, що ти думаєш… Я одружився на ній через дитину, але між нами нічого немає!

Юля не могла слухати виправдань.

Її голос став ще більш жорстким.

— Ти мене обманював?! Жив із думкою, що десь там у тебе є інша жінка?!

Азім відступив на крок, але не відводив погляду.

— Я хотів тобі сказати… Просто не знав, як.

Раптом Юля здригнулася, її тіло скривилося від різкого болю.

— Азім!.. Я… народжую!

Вона скрикнула, її ноги підкосилися.

Азім миттєво кинувся до неї, його обличчя висловлювало страх і паніку.

Він схопив телефон і негайно викликав швидку.

— Нам потрібна допомога! Вона народжує!

Юля зі слабким голосом взяла телефон і набрала сестру Олену.

— Приїдь… швидко… я народжую…

Олена не вагалася—миттєво вирушила до сестри, не думаючи ні про що інше.