Стефані Маєр - Господиня

Коли Джаред вимовив моє ім’я, Іян трішки перемістився, силкуючись цілковито заслонити мене від людських поглядів. Саме тоді я усвідомила, що в такій точно небезпеці, в якій опинилися б люди, якби натрапили таки на шукачів. Все починається спочатку. Я силкувалась не тремтіти.

Нейт моргнув, почувши цифру, а тоді широко розплющив очі.

— Ого! Це вперше нас перевершили чисельно.

Тепер Джаред моргнув.

— То ви ще когось розшукали?

— Нам відомо ще про три загони. Одинадцятеро людей на чолі з Гейлом, семеро — з Расселом і вісімнадцять — із Максом. Ми підтримуємо зв’язок. Навіть іноді обмінюємося припасами, — Нейт знову розсміявся своїм нутряним сміхом. — Маленька Еллен із гурту Гейла вирішила приєднатися до Евана з мого загону, а Карлос перебрався до Сінді, яка в загоні у Рассела. Ну і, звісно, нам дуже допомагає Спал… — він різко урвав мову, ніяково роззирнувшись, так ніби бовкнув зайвого. Він глипнув на рудого, який стояв позаду й досі дивився на мене.

— Ліпше розставимо всі крапки над «і», — сказав невисокий темночубий чоловік, який стояв поруч із Нейтом.

Нейт обвів наш невеличкий гурт підозріливим поглядом.

— О’кей. Роб має рацію. Треба все зразу пояснити, — він глибоко вдихнув. — Тільки ви не гарячкуйте і вислухайте мене до кінця. Спокійно, будь ласка. Іноді людей це засмучує.

— Та завжди засмучує,— докинув Роб. Його рука потягнулася до кобури на стегні.

— Що таке? — запитав Джаред рівним голосом.

Нейт зітхнув, а тоді вказав на довганя з рудим волоссям. Той ступив уперед — на обличчі його застигла крива усмішка. У нього були веснянки, як у мене, тільки в тисячу разів більше. Вони так густо всипали його обличчя, що його шкіра здавалася темною, хоча насправді він був білошкірий. Очі він мав темні — мабуть, темно-сині.

— Це Спал. Він із нами, і не казіться через це. Він мій найкращий друг — рятував мені життя сотню разів. Він — член нашої родини, і якщо хтось спробує його вбити, хай начувається.

Одна з жінок повільно витягнула пістолет і тримала його дулом до землі.

Вперше за увесь час заговорив рудий — у нього був дуже лагідний тенор:

— Нейте, все гаразд. Бачиш? У них теж є подружка, — він тицьнув просто в мене, й Іян напружився. — Схоже на те, що я не один тут рідний.

Спал усміхнувся мені, перетнув простір — нейтральну смугу, яка нас розділяла, — з простягнутою до мене рукою.

Я обійшла Іяна, не звертаючи уваги на його приглушене застереження, зненацька відчувши себе безпечно й упевнено.

Мені сподобалося, як це сформулював Спал: «Рідний».

Спал зупинився переді мною і трохи опустив руку, щоб компенсувати значну відмінність у зрості. Я взяла його долоню — спрацьовану, загрубілу в порівнянні з моєю делікатною шкірою — і потиснула.

— Спалює Живі Квіти, — представився він.

Мої очі здивовано розширилися, почувши ім’я. Світ Вогню — як несподівано.

— Вандрівниця, — назвалась я.

— Радий… неймовірно радий знайомству, Вандрівнице. Я-бо думав, що я такий один.

— Аж ніяк, — мовила я, думаючи про Сонні, яка лишилася в печерах. Очевидно, такі як ми трапляються частіше, ніж ми гадали.

На мою відповідь він заінтриговано звів брову.

— Правда? — мовив він. — Що ж, можливо, у планети Земля ще є майбутнє.

— Дивний світ, еге ж? — прошепотіла я радше до себе, ніж до цієї рідної душі.

— Найдивніший, — погодився Спал.

Коли я працювала з продюсерами над фільмом «Господиня», мені довелося обмірковувати події під різними кутами, адже на екрані оповідь не могла вестися строго від першої особи однини. Один епізод давно вже крутивсь у мене в голові, хоча в книжці він аж ніяк не міг з'явитися, адже в цей час героїня була без тями. Протея все одно вирішила його записати на той раз, якщо продюсери захочуть вставити сцену у фільм. За хронологією в романі події цього епізоду відбуваються між розділами 58 і 59. Сподіваюся, вам буде цікаво побачити світ очима Мелані, коли та отямлюється.

С.М.

Я сама.

Темно. Не можу згадати, ні де я… ні чому тут опинилася. І як так сталося, що я сама? Де Ванда? Як її шукати? Як кликати? Не пам’ятаю. Тиша. Я не відчуваю присутності Ванди. Не відчуваю нашого тіла.

Я хочу почути її голос, а на мене