Джеймс С. А. Корі - Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі

протягнув Бугай, — можна сказати, в нас тут зараз

суцільні гоумрани або страйки. Ми контролюємо всі ключові

системи, повністю знеструмили лазер, працюємо над

знешкодженням реактора.

— Про що ми забули? — запитав Голден. Різак у Корін зашипів

і згаснув. Дівчина заторохтіла собі під носа, перемежаючи

репліки з добірною лайкою, поки міняла батарею.

— Наомі не вдається пробитися до систем на містку. Вони

повністю закрилися від неї, а це значить, що сонного газу на

вході не буде.

У кінцевому підсумку це означало, що вони з Корін змушені

будуть пробиватися силою щонайменше повз п’ятнадцятеро душ

із охорони Ешфорда, а може, навіть і більше. Крізь вузький

прохід, по довгому коридору без найменшого укриття. На цьому

фоні захоп лення машинного відсіку здавалося легкою

прогулянкою в парку.

— Двох людей не вистачить для цього, — промовив Голден. —

Тут без шансів.

Корін, яка чула радіообмін, підвела голову. Вона гупнула

в ліфтовий люк рукавицею, і вирізаний шматок із розжареними

червонуватими краями влетів усередину кабіни. Проте сама

дівчина за ним не полізла, чекаючи на завершення розмови

з Бугаєм. Її обличчя при цьому не виражало нічого й могло

означати будь-що.

— Ми відправляємо вам підмогу, тож засядьте біля вхідного

люка на командну палубу й чекайте…

Раптом він замовк, і Голден почув, що на фоні залунав іще

чийсь голос, проте говорив він надто тихо, й нічого розібрати не

вдалося. Здавалося, це була Наомі.

— Що сталося? — запитав Голден, але Бугай йому не відповів.

Щомиті жвавіша розмова на другому плані тривала кілька

хвилин. Відповіді начальника служби безпеки були дуже

фрагментарні й нічого Голденові не говорили. Він нетерпляче

чекав.

— Окей, маємо нову проблему, — нарешті промовив Бугай.

— Невже серйознішу від «зайти на місток тільки через власний

труп»?

— Ага, — буркнув Бугай, і в Голдена всередині все захололо. —

Наомі дещо помітила на камері спостереження, про яку забули

в коридорі біля містка. Четверо людей в екзоскелетах, що

залишалися на командній палубі. Це бойові скафандри, які ми

реквізували в марсіян. Відстежити їх не вийде, хоча

я здогадуюся, куди вони рушили.

Ешфорд міг відправити стількох бійців тільки в одне місце.

Машинний відсік.

— Забирайтеся звідти геть, — панічно заявив Голден, марно

сподіваючись, що його переляк не буде чутно в голосі. —

Негайно.

Бугай хіхікнув. Але прозвучало це геть невтішно.

— Друже мій, зараз це проблема радше для тебе, ніж для нас.

Голден зачекав. Корін здвигнула руками й залізла в кабіну

ліфта, щоб відкрити верхній люк. Його вже різати не доведеться.

Всі замки були всередині.

— До нас можна дістатися тільки трьома шляхами, — правив

далі Бугай. — Можна через тор, але зараз там страшенний

безлад. Технічний коридор на його протилежній стороні

недоступний, поки сама тороїдальна секція обертається. На цій

махині лишається один- єдиний шлях униз.

— Прямісінько проз нас, — видихнув Голден.

— Угу. І знаєш що? Твоє завдання щойно змінилося.

— Дати їм зустрічний бій, — промовила Корін.

— Медальку дамі. Ми все ще можемо перемогти, якщо в Наомі

буде трошки більше часу. І от вам за нього доведеться

позмагатися.

— Бугаю, — промовив Голден. — Нас тут двоє з легкими

карабінами та пістолетами. А в тих людей штурмова броня

розвідників. Я трохи бачив зблизька ті екзоскелети в роботі. Про

який зустрічний бій ти говориш? На повній швидкості вони

залишать від нас тільки хмарку рожевого диму.

— Ну, не настільки же. Я же не геть ідіот. Там немає повного

боє комплекту, я його познімав. І додатково до цих запобіжних

заходів порозмикав усі вогневі контакти в їхньому озброєнні.

— Це й справді хороша новина, та хіба вони не зможуть просто

відірвати нам руки-ноги?

— Ага, — відказав Бугай. — Саме тому не дайте їм хапати себе, якщо можна. Виграйте нам якомога більше часу. Кінець зв’язку.

Голден поглянув на Корін, яка відповіла йому таким самим