Джулія Ромуш - Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш

Розділ 8.2

З легенів вилітає кисень, бо Янг ​​миттєво втискається в моє тіло своїм, і я гублюсь, абсолютно не можу зібратися в купу, щоб відтягнути від себе цього дурня. Я не знаю, з чим це пов'язано. Чи то з тим, що замість того, щоб послати його якомога далі, я намагаюся зрозуміти чому так сильно обпалює губи від його гарячого дихання. Або через те, що я зараз тут стою в одному тільки рушнику, робить мене такою беззахисною. Але факт залишається фактом - я не можу вмить відреагувати на його варварські замашки.

Ну і звичайно ж хлопець це чудово бачить і на відміну від мене не губиться. Мої очі розширюються, коли я відчуваю, що його пальці торкаються моїх ключиць і ковзають нижче.

- Така беззахисна, - гарчить у мої губи й, здається, хоче мене поцілувати, але дякувати Богові до мене повертається можливість мислити. А найголовніше ворушитися.

- Зовсім очманів?! - Шиплю у відповідь і відразу заліплюю йому ляпас з такою силою, що навіть долоня починає боліти.

Роберт кривить губи в усмішці, а через секунду моя рука вже виявляється припечатана до стіни його величезною лапою.

- А ти з кожним разом нариваєшся все більше і більше, Виштребенька, - шепоче мені в губи, а я різко відвертаюся, більше я не дам слабину як у спортзалі. Не дочекається!

- А ти я бачу пригоди продовжуєш на свою дупу шукати? Знову жіночою частиною гуртожитку гуляєш? - Видаю у відповідь і навіть назад повертаюся, щоб вираз його обличчя побачити.

- Знову ревнуєш? Приємно, - Роб продовжує шкіритися, а в мене вже рука свербить вмазати йому по обличчю ще раз. Як же бісить ця його посмішка!

Я тільки встигаю рота розкрити, щоб відфутболити його фразу, як тут я чую гучний гул, від якого навіть здригаюся. Це двері душової вдарилися об стіну з величезною силою. Невже моя скажена подружка нарешті зрозуміла як двері відчиняються? А я думала вона там ще пів години просидить, завдання щось не з легких для неї.

- Ось ти де, кобила! - Репетує ця божевільна і зривається в наш з Робом бік.
Судячи з того, як вона поводиться, я б відправила її на перевірку до психіатра і без довідки взагалі б не пускала в гуртожиток!

Напевно, зараз перший раз, коли я справді рада, що Роб знаходиться поряд, тому що варто дівчині до нас наблизитися і спробувати дістати мене своєю курячою лапкою, як Роберт моментально відкидає її руку і саму дівчину відкидає на кілька кроків назад.

- Якого біса?! - Гарчить хлопець і, відпустивши мою руку, різко розвертається до ідіотки, яка здається не очікувала побачити тут Янга. Що ж, де мій попкорн? Я тут серіальчик дивитись зібралася.

- А ти тут що забув? - Я навіть брову підіймаю від того, що ця курка ще намагається голос свій подати.

- Тон зменш, а то я сам гучність прикручу, - гарчить у відповідь Роб і робить крок до цієї ідіотки, дівчина відразу робить крок назад.

- А ти не лізь, зрозумів? Ця дурепа місце своє знати повинна! І їй треба його показати! - Ще трохи й вона слиною плюватися почне як скажений собака.

- Ти й тут встигла влізти? - А ось ці слова вже до мене відносяться, Янг розвернувшись упокорює мене суворим поглядом.

- Вона на голову хвора, сама до мене в душову заперлася і почала вияснення відносин влаштовувати, - схрестивши руки на грудях, я задираю верх підборіддя.

- Зійди з дороги, Янг, адже ти знаєш хто мій тато? Я тобі можу таке солодке життя влаштувати!

На цьому моменті я не витримую і починаю сміятися. Значить все ж таки ми дійшли до "а ти знаєш хто мій тато"?

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍