Анна-Марі Слотер - Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Не одна я відреагувала так. Один журналіст написав: «Знаєте, що насправді варте уваги?{121} Що нас, тих, хто несамовито працює та взагалі не має часу, зачіпає? Що це швидше зводить американців у могили, робить їх дратівливішими порівняно з людьми інших розвинених країн». Невпинна праця об’єднала людей, які стали менше прив’язаними до своїх робіт, навіть порівняно з країнами, де в людей більше вільного часу.
Зрештою, журналіст New Yorker Джефрі Тубін навів найбільш убивчий аргумент проти цієї реклами. Поряд зі сказаним вище, він зазначив, що «кадилак»{122} зневажливо поставився до європейців, які полюбляють відпочинок і продають розкішні автомобілі заможній американській аудиторії, як-от німецькі БМВ й мерседеси. Також я довідалася{123}, що німецькі працівники мають гарантовану мінімальну відпустку щороку тривалістю 20 днів. Це ж так просто. Німці працюють на два тижні менше, ніж американці, але виготовляють кращі машини. Можливо, через те, що німецькі керівники досі дотримуються емпіричних відкриттів Генрі Форда, який установив{124} восьмигодинний робочий день у 1914 році? Коли Форд здійснив власне дослідження, він зрозумів, що працівники не здатні працювати після восьми годин роботи в день. Коли він зменшив кількість робочих годин{125}, помилок стало менше, покращилася продуктивність, робітники були задоволені й прибутки його компанії виросли.
Ми маємо безліч доказів того, що, працюючи менше, отримуємо кращі результати. Згідно з останніми дослідженнями, люди, які частіше виконують розумову роботу, ніж фізичну, демонструють меншу продуктивність, ніж решта. Наприклад, працівники Microsoft зазначають, що із 45 робочих годин на тиждень продуктивних — лише 28, а це трохи менше ніж 6 годин щодня. Футурист Сара Робінсон помітила подібне: люди розумової праці можуть працювати, не допускаючи помилок, не більше 8 годин щодня.
Зв’язок між «працювати краще» та «працювати менше» криється у будь-якій роботі, що вимагає творчості та новаторства. Експерти з творчості підкреслюють зв’язок між нестандартним мисленням і, наприклад, тривалими прогулянками й спогляданням довкілля так, як ви цього раніше не робили. Час для розваг та «нічогонероблення» теж сприяє підвищенню творчого потенціалу. Експерти радять змінювати ритм робочого дня так, щоб були періоди, коли ми дозволяємо нашому мозку просто відключатися. Без розрядки ми можемо розучитися встановлювати несподівані зв’язки у свідомості, які лежать в основі розуміння тих чи інших явищ.
Усвідомлення зв’язку між часом на працю й часом на відпочинок також вимагає від нас переосмислення того, як ми проводимо вільний час. Тімоті Келлер{126}, християнський теолог, нарікає на західну одержимість роботою, яка стала культурним феноменом. Американці сприймають відпочинок{127} як «перерву від роботи та відновлення фізичної активності», а не як час «простого споглядання{128} та отримання насолоди від життя».
Усупереч Декларації про незалежність, у світовому рейтингу щастя Сполучені Штати посідають 15 місце{129}. Показники публікуються щороку на підставі оцінок відомих економістів, які по всьому світу вимірюють ступінь щастя за емоційною шкалою й рівнем задоволеності життям загалом. Швейцарія була першою у 2015, а Данія посідала перше місце у 2013 та 2014 роках, у 2015 році ця країна була третьою. Спостерігаючи це явище, Бриджит Шульте вирішила з’ясувати секрет данського щастя і знайшла його в концепті «хюґґе» (hygge), що дослівно означає «бути щасливим в цей момент».
Після виходу в світ книжки Шульте «Вражений» New America провела вечірній прийом у нашому нью-йоркському офісі. Ми запросили генерального данського консула, сподіваючись, що він відповість на таке актуальне для нас запитання: чому данці такі щасливі? Консул відповів дуже просто: на думку данців, люди, які весь час працюють, — нещасливі. У них немає часу, аби почитати книжку, сходити в театр, зайнятися спортом чи благодійністю. Вам же не хочеться спілкуватися з ними чи проводити з ними час, авжеж?
Ризикована справа
Питання, що потрібно робити, аби виконувати роботу добре, виникає із зосередження на тому, скільки часу ви працюєте, а не на реальному виконанні цієї роботи. Банкіри та консультанти кажуть про свою роботу з гордістю, бо «24/7» означає, що вони постійно онлайн. Амбітні професіонали з будь-якої сфери діяльності дедалі більше прив’язані до своїх айфонів, відповідаючи на імейли в будь-який час цілодобово. Відключення означатиме, що ви засяєте яскравіше, коли знову включитесь, проте мантра «24/7» свідчить про цілковиту відданість поставленому завданню.
У квітні 2013 року жінки з фінансового світу зафіксували грубий приклад дискримінації, пов’язаної із цією проблемою. Мільярдер Паул Тьюдор Джонс, який зробив капітал на хедж-фондах, на симпозіумі у Школі комерції Макінтайр при Університеті Вірджинія заявив, що жінки, які народили дітей, ніколи не стануть суперниками чоловікам у торгівлі, бо діти «вбивають концентрацію». Розповідаючи про свою колишню колежанку для унаочнення, він додав: «Щойно губи немовляти{130} торкаються жіночих грудей — ви можете забути про жінку».
Проте Джонса не варто вважати затятим шовіністом. Під час вибуху гніву, спричиненого його висловлюванням, жінки теж сказали своє слово щодо його особи{131} та інших чоловіків. Вони дякували, що він озвучив{132} те, про що думають чимало їхніх колег, але не наважуються сказати.
Крім того, Джонс пояснив{133} свої міркування так, що це зачепило ще й кількох чоловіків, відкритих до розумної дискусії. На його думку, «макроторгівля вимагає неабияких знань, уваги та підготовки», а тому він також викреслює «чоловіків, які проходять через розлучення», вважаючи, що вони знижують результати на 10–20 %. Це стосується і жінок: «Неможливо чітко думати протягом шістдесяти секунд і ухвалювати раціональні рішення, коли поруч діти».
Звісно, Джонс помиляється{134}. Кілька досліджень свідчать, що в близькому майбутньому жінки — біржові маклери скоро випередять своїх однолітків чоловіків. А Джонс іще живе у світі біржових трейдерів, які потребують швидких рефлексів та сильної концентрації, аби прийняти миттєве рішення серед хаосу. Світ вимагає такого типу уваги, яка дозволить маклеру бути гіперраціональним зі стійким імунітетом від будь-якого роду турбулентності. Саме тому він дорівнює жінок з дітьми до чоловіків, які розлучаються. Джонс хоче позбутися будь-яких емоцій,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю», після закриття браузера.