Hevi - Поворот долі, Hevi

13

   Відкриваю очі я одна, поруч нікого немає, а де Олег? Щось нічого не розумію, він як несподівано з'явився так само несподівано і зник. Невже це був лише сон? Але все було настільки реально, що я не можу повірити, що це всього лише мені наснилося. Хоча судячи по тому, що я засинала повністю роздягненою, а проснулася одітою і подушка поруч зі мною навіть не прим'ята то це все ж таки мені тільки наснилося. Настрій одразу зникає, я навіть не думала, що настільки сильно могла би хотіти , щоб все було насправді. Мої почуття до Олега стають все сильними і сильнішими. Як мені бути далі? Це ж чоловіки повинні добиватися нас жінок, а не навпаки? Чому ж тоді в мене зараз таке бажання повидирати все волосся тій зміюці білобрисій, а Олега зачинити у себе в спальні та нікуди не випускати поки він не забуде про всіх жінок окрім мене. Може все це просто через високу температуру?

   Піднімаюся, потрібно зміряти температуру та час приймати ліки. Почуваю я себе вже трохи краще ніж учора, але всеодно ще дуже крутиться голова та взагалі немає сил.

   Ставлю розігріти ще залишки бульйону, на голодний шлунок таблетки краще не приймати, собі ж гірше. Температура ще досить висока, трішки менше ніж учора, але тільки на дві позначки. Запихаю силою в себе їжу, п'ю ліки і треба би сходити в душ, вночі сильно спотіла, тому одяг буквально липне до мене. Але приходить повідомлення і я йду до телефону. 

   Анюта, хто ж іще? Хоча Олег же бачив, що мене немає на роботі, думаю Микола сказав, що я захворіла, міг би навіть просто із ввічливості запитати як моє самопочуття, від цих думок стає дуже боляче і обідно. Видно я йому повністю байдужа, або зараз дуже зайнятий і навіть не помічає, що я відсутня, йому все одно на мене . Треба викинути його з голови і жити далі без нього. Хіба мало чоловіків кругом?

   Відкриваю повідомлення:

   " Привіт Олюнь, як ти там? Як твоє самопочуття? Тобі краще? Я дуже хвилююся і так хочу до тебе, але мене ніхто не пускає, ні ті лікарі , ні Микола(((("

   " Привіт люба, в мене все добре не хвилюйся. Поїла, ліки випила, збираюся в душ, так що немає за що переживати. Приїхала б сама до тебе, щоб ти переконалася , що все зі мною гаразд, але боюся тебе заразити, тому поки повністю не одужаю до тебе ні ногою."

   " Може тобі ще щось потрібно? Микола все купить і привезе, ти тільки скажи. Тобі потрібно добре харчуватися, щоб ти пошвидше одужала і приїхала до мене, я страшенно скучила "

   " Твій Микола забив мій холодильник повністю, там просто більше нічого не влізе, так що нічого не потрібно, хай розважає тебе, поки мене немає. Якщо щось і знадобиться я й сама можу сходити купити ."

   " Куди сама, ще більше застудитись..  А що там Олег? Микола сказав ви посварилися."

   " Ань, все складно, по моєму він повернувся до колишньої, я бачила їх разом, при чому не одноразово. Тому не хочу про нього навіть згадувати."

    " Оля, може ти себе просто накрутила, а там нічого немає? Я з ним поговорю, не вірю, що він міг проміняти тебе на цю..."

   " Не потрібно, це його вибір. Міг би і сам хоча би написати, він же ж бачить, що мене немає на роботі. А йому просто на мене байдуже."

    " Не говори так, я ж бачила як ви дивитесь одне на одного, як світитеся від щастя коли поруч. Не можна все забути за один день. Вам потрібно просто поговорити."

   " Немає про що більше говорити, він сказав, що між нами тепер суто ділові відносини."

   " Я думаю вам варто поговорити. Повір моєму досвіду."

   " Поживемо побачимо. Добре, я в душ, пізніше напишу. Цілую і обнімаю вас."

   " Буду чекати, і ми тебе."

   Нарешті добираюся я до ванної і залізаю в душ. Під струменем води мені стало трохи легше, ніби вода змила з мене частину тягаря. Але слова Ані мені не виходили все ж таки з голови, може мені йому написати, щоб приїхав? Він мені ж говорив, що кохає, не могло все змінитися через один день. Я заплуталася, не знаю, що робити.

   Вийшла з душу, привела себе в порядок, вклала волосся, стала трохи схожа на людину. Треба би щось зготувати, але сил уже немає, хіба, що трохи пізніше, а зараз йду ще трохи посплю.

    Зариваюся під ковдру і знову засинаю, сподіваюся цього разу обійдуся без Олега в моїх снах, хоча який сон був...

 

 

 

   

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно