Hevi - Поворот долі, Hevi

12

   Зранку не змогла відкрити очі. Почуваю себе жахливо, голова болить, все тіло ломить, от тільки цього мені бракувало. Нарешті я змогла привідкрити очі , та підняти голову з подушки як не старалася не змогла. От як мені зібратися і піти на роботу я не знаю. 

   Пройшло з пів години як я змогла вибратися з ліжка, але розумію, що на роботу піти я просто фізично не зможу. Тільки вилізла з під ковдри як мені одразу стало страшенно холодно і мене почало дуже сильно трусити. Підходжу до шухляди і знаходжу там термометр, зміряла температуру - тридцять дев'ять і вісім, оце я попала. Вдома немає ні ліків, ні їжі, та навіть сил піти щось купити і тих немає. Що мені робити? Так захотілося плакати...

   Беру в руки телефон і набираю Аню:

   - Ань, привіт, я захворіла, передай будь ласка Миколі, що мушу хоч трохи відлежатися , на роботу просто немає сил іти.

   - Що сталося? Я приїду.

   - Ти, що з глузду з'їхала, у мене температура під сорок, хочеш сама захворіти, про дитину подумай.

   - А ти як там сама? Ти хоч ліки маєш?

   - Не переживай я зараз зберуся і все куплю.

   - Куди зберуся, з такою температурою? Я зараз Миколу до тебе відправлю хай купить тобі і привезе все необхідне, тільки напиши мені, що тобі потрібно.

   - Нічого не потрібно, заспокійся.

   - Ясно, значить сама розберуся, знаю я тебе. Лягай і навіть не вставай. Тільки пиши мені як ти себе почуваєш, знаєш мені хвилюватися не можна.

   - Який ти шантажист. Добре як скажеш.

   Відключила дзвінок і кинула телефон на тумбочку. Сама повернулася назад у ліжко. Тільки поставила голову на подушку і одразу заснула.

   Розбудив мене дзвінок у двері. Та підвестися виявилося дуже важко . З усіх сил старалася і нарешті встала, добрела до дверей і відчинила. Там стояв Микола з пакетами в руках:

   - Привіт, вибач звичайно, но вигляд у тебе м'яко кажучи не дуже. Я тут приніс тобі ліки та продуктів.

   - Дякую. Ледве вимовила я.

   - Ого. Микола торкнувся мого лоба. - Слухай ти вся гориш. Давай бігом у ліжко, а я тобі хоч чай зроблю. Ти Олегові дзвонила? Хай приїде, мені страшно залишати тебе саму в такому стані, а мені ще треба до Ані йти, сама розумієш.

   - Не треба, у нього інші справи, не до мене.

   - Ви, що посварилися?

   - Чесно мені зараз не до нього, вибач.

   - Ну добре, ти йди, а я тут тобі зараз чаю зроблю і ліки принесу.

   Я пішла в свою кімнату і знову залізла в ліжко. Через декілька хвилин прийшов Микола, приніс мені чай з медом та лимоном і цілу купу ліків.

   - Бери пий чай, тобі треба добре пропотіти, щоб трохи збити температуру, а то з такою температурою і померти можна, а ти нам потрібна жива і здорова, пам'ятаєш, що ти хрещена мама нашої дитини? А ще там Аня божеволіє через тебе, а їй хвилюватися не можна. Так, що у тебе немає варіантів, тільки швиденько поправлятися.

   Припіднімаюся на ліжку і сідаю, беру у Миколи з рук чай і по трохи випию весь, тоді Микола приносить мені ще пляшку з водою, щоб я могла запити ліки. Коли і з ліками було покінчено я вклалася знову, щоб поспати. 

   - Оль, в тебе холодильник практично пустий, я приніс трохи продуктів і замовив доставку їжі з ресторану, тобі треба добре харчуватися, ти взагалі коли їла нормально?

   - Не пам'ятаю чесно кажучи.

   - Ну ти й даєш. Ну добре зараз десь повинні вже все привезти, тому поки ще не спи, почекай пару хвилин, поїж і тоді я піду, а ти ляжеш відпочивати. Хоча мені трохи страшно залишати тебе саму в такому стані, може я все ж таки наберу Олега? 

    - Ні, не треба. Все добре, я справлюся.

   - Ну тоді пиши нам частіше, щоб ми не хвилювалися.

   - Добре.

   І тут якраз пролунав дзвінок вхідних дверей і Микола пішов відчиняти.

 Повернувся він уже з тарілкою бульйону . Я трохи поїхала і навіть краще почала себе почувати:

   - Миколо, дякую тобі дуже, але біжи вже, тебе там Аня чекає, я врятована, так, що вже все добре.

   - Ну добре, я тоді побіг, а ти дзвони і пиши як ти тут. Не забувай про ліки. Щось треба буде кажи привезу. Всьо па.

   Микола пішов, а я пішла лягати спати. Здалося тільки заснула як мене хтось почав цілувати і я одразу проснулася . Це був Олег. Звідки він тут узявся я не могла ніяк зрозуміти, але він мені не давав можливості навіть запитати, накинувся на мене як голодний вовк . Мою обіду на нього як рукою зняло, хоча мені зараз було взагалі не до того. Своїми руками та губами він зводив мене з розуму, я взлітала до хмар і падала, а потім знову взлітала. Так добре мені не було з жодним чоловіком. Тільки чому моє серце вибрало саме його????...

 

 

Дуже дякую за сердечка, мені дуже приємна ваша підтримка. Підписуйтесь ❤️

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно