Вільям Шекспір - Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір

Сумно їх лічити!

 

Кассіо

Пробачте, Б’янко, я турботи мав

Тяжкі... Та на дозвіллі все сплачу

За довгі дні розлуки. Б’янко, мила,

(Дає їй хустку Дездемони)

Зніміть для мене цей узор, будь ласка!

 

Б’янка

Де ви взяли її? Напевно це

Дарунок подруги нової? Ах!

То ось причина довгої розлуки!

 

Кассіо

Кинь підлий здогад чортові у зуби,

Котрий послав тобі цю думку. Годі!

Ревнуєш ти, подумавши, що це

Мені дарунок іншої коханки?

Ні, Б’янко, вір мені.

 

Б’янка

Чия ж вона?

 

Кассіо

Не знаю, люба. Я знайшов її

У себе у кімнаті. Гарна хустка!

Раніше, ніж її почнуть шукати

(А буде це напевно), я хотів би,

Щоб був такий узор і в мене теж.

Візьми її й зроби, як я прошу;

А поки що лиши мене самого.

 

Б’янка

Лишити вас? Навіщо?

 

Кассіо

Бо дожидаю генерала я,

І не годилося б, та я й не хочу,

Щоб тут мене він з жінкою застав.

 

Б’янка

Чому? Скажіть, будь ласка!

 

Кассіо

Не тому,

Що не люблю...

 

Б’янка

Боюся, що тому.

Прошу вас, проведіть мене хоч трохи...

Скажіть, вночі я скоро вас побачу?

 

Кассіо

Далеко провести тебе не можу:

Чекати мушу. Ввечері прийду...

 

Б’янка

Ну, що ж, гаразд: я вам коритись мушу.

 

Виходять.

 

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

 

 

СЦЕНА 1

 

 

Кіпр. Перед замком.

Входять Отелло і Яго.

 

Яго

Ви думки, отже, не змінили?

 

Отелло

Думки?

Якої думки, Яго?

 

Яго

Що разок

Поцілувать таємно...

 

Отелло

То є злочин!

 

Яго

Або щоб голою у ліжку з другом

Полежати годинку й більш, проте

Без замірів гріховних і порочних?

 

Отелло

Як, як? У ліжку голою, одначе

Без замірів гріховних і порочних?

Адже це лицемірство перед чортом!

Хто чинить так, немов і непорочно,-

Тих спокуша диявол, а вони

Тоді самі вже спокушають небо!

 

Яго

Якщо вони нічого більш не роблять -

То гріх простимий. Та коли дарую

Моїй дружині хустку я, тоді...

 

Отелло

Ну, що ж тоді?

 

Яго

Ну, що ж, тоді - її то власність, пане,

І може дарувать її вона

Кому захоче...

 

Отелло

Адже і честь її належить їй,

Чи і її віддати може також?

 

Яго

Честь, генерале, річ легка й незрима...

Буває, честю хваляться і ті,

Які її не мають. Щодо хустки...

 

Отелло

Клянуся небом, радо б я про це

Забув. Що ти казав... Воно кружляє,

Мов ворон над зачумленим будинком,

У пам’яті моїй... Зловісний ворон!

Та хустка в нього, в нього!

 

Яго

Ну, то й що?

 

Отелло

О, це недобрий знак!

 

Яго

А що, коли б

Сказав я вам, що бачив сам, як він

Чинив вам зле? Або від нього чув,

Бо є чимало жартунів таких,

Які, переконати встигши жінку

Настирливим благанням, упаданням,

Чи то вона далася їм сама,-

Її й свої бажання вдовольнивши,

Про це промовчати ніяк не можуть...

 

Отелло

То він тобі щось говорив?

 

Яго

Синьйоре,

Сказав він, так... Та тільки те, чого

Зректися можна кожної хвилини.

 

Отелло

Що ж він сказав?

 

Яго

Сказав він... Я не знаю,

Як вам сказати... Він сказав, що він...

 

Отелло

Що? Що?

 

Яго

Лежав...

 

Отелло

Із нею?

 

Яго

Чи з нею, чи на ній, як хочте.

 

Отелло

Лежав із нею! Лежав на ній! Яка гидота!.. Хустка... Признання... Хустка!.. Хай признається, а потім повісити його в нагороду за його роботу. Ні, спочатку повісити, а потім хай признається. Я тремчу на саму думку про це!.. Природа не втілиться в таку потьмарену пристрасть без причини... Не слова вразили мене так тяжко... Тьху!.. Носи, вуха й губи... Чи це ж можливо?.. Признайся ж!.. Хустка!.. О диявол!..

(Падає непритомний)

 

Яго

Дій же, дій,

Моє могутнє зілля! Так-бо ловлять

Довірливих безумців!.. Так плямують

Достойних, доброчесних дам... Що з вами?

 

Входить Кассіо.

 

Мій генерале! Чуєте? Отелло!

Синьйоре! Що вам? О! А ось і ви!

 

Кассіо

Що сталось тут?

 

Яго

Епілептичний напад в генерала.

Це другий напад від учора.

 

Кассіо

Треба

Йому потерти скроні.

 

Яго

Ні, не треба;

Не можна заважати летаргії,

Інакше з рота піде в нього піна

І западе в шаленство дике він.

О, гляньте, гляньте, знов заворушився;

Ви відійдіть на декілька хвилин,

Отямиться він скоро; а як піде -

Я маю щось важливе вам сказати.

 

Кассіо виходить.

 

Ну, як вам нині, генерале мій?

Чи часом не забили голови?

 

Отелло

Глузуєш з мене ти?

 

Яго

Глузую? Я?

Ні, боже борони! Лише хотів би,

Щоб мужньо переносили ви горе!

 

Отелло

Рогатий муж - потвора то і звір.

 

Яго

І скільки звірів чемних та потвор

В містах