Вільям Шекспір - Приборкання норовливої, Вільям Шекспір

style="">Катеріна

О юна діво, свіжа й чарівна,

Куди прямуєш ти і де твій дім?

Щасливі люди, що таку дочку

Зростили, і щасливий буде той,

Кому зичливі зорі присудили

Тебе на шлюбне ложе привести!

 

Петруччо

Отямся, Кет! Чи ти не одуріла?

Таж це поважний літній чоловік,

У зморшках, сивий, не якесь дівча!

 

Катеріна

Пробачте, батьку, помилку мою:

Яскраве сонце очі так сліпить,

Що все мені зеленим видається.

Тепер я бачу: ви поважний дід,

Не гнівайтесь, що схибила я так.

 

Петруччо

Атож, шановний пане, і скажіть,

Куди йдете. Як по дорозі нам,

То нас розважить ваше товариство.

 

Вінченцо

Добродію і ви, весела пані,

Що приголомшили мене вітанням!

Пізанець я, і звуть мене Вінченцо,

А їду я до Падуї - провідать

Свого давно не баченого сина.

 

Петруччо

Як звуть його?

 

Вінченцо

Люченцо, любий пане.

 

Петруччо

Щаслива зустріч - а найбільш для нього.

Тепер я можу не лише з поваги,

А й по закону батьком вас назвати.

Сестру моєї жінки - ось цієї -

Ваш син узяв за себе нещодавно. 58

О, не дивуйтеся і не журіться:

Вона доброзвичайна і багата,

Значного роду, як не глянь - до пари

Найблагороднішому із мужів.

Дозвольте ж, батьку мій, обняти вас,

Та їдьмо швидше в Падую. Люченцо

Зрадіє дуже, коли вас побачить.

 

Вінченцо

Та правда це чи знову жарти ваші?

Бо ви, здається, залюбки з усіх

Попутників жартуєте в дорозі.

 

Гортензіо

Ні, ні, це правда - я вас запевняю.

 

Петруччо

Ну, їдьмо, пересвідчитесь самі,

Бо наші жарти вас насторожили.

 

Виходять усі, крім Гортензіо.

 

Гортензіо

Ну, підбадьорив ти мене, Петруччо!

Коли моя вдова заноровиться -

Ти вже навчив, як повестись годиться.

(Виходить)

 

ДІЯ П’ЯТА

 

 

СЦЕНА 1

 

 

Входять Бйонделло, Люченцо і Б’янка. Гремйо вийшов на сцену поперед них.

 

Бйонделло

Тихенько, але хутенько, пане, бо священик уже напоготові.

 

Люченцо

Лечу, Бйонделло. А ти, може, будеш потрібен дома, то йди.

 

Б’янка й Люченцо виходять.

 

Бйонделло

Ні, я таки спершу припильную, щоб церква була в них уже позаду, а тоді побіжу скільки духу до свого хазяїна.

(Виходить)

 

Гремйо

Чого це Камбйо все нема й нема?

 

Входять Петруччо, Катеріна, Вінченцо, Грумйо і слуги.

 

Петруччо

Ось, пане, двері - це Люченцо дім.

Мій тесть живе отам, до ринку ближче;

Туди я кваплюсь, тож покину вас.

 

Вінченцо

Ні, перше в нас ми вип’ємо по чарці.

Я ж, мабуть, можу в сина вас прийняти,

А тут, видать, лаштується бенкет.

(Стукає в двері)

 

Гремйо

Вони там чимсь зайняті. Стукайте дужче.

 

Вінченцо стукає знову.

Учитель, що зображує собою Вінченцо, виглядає з вікна.

 

Учитель

Хто там так гатить, ніби двері хоче вивалити?

 

Вінченцо

Добродію, синьйор Люченцо вдома?

 

Учитель

Удома, але зараз він не має часу для вас.

 

Вінченцо

А що, коли я приніс йому сотню чи дві фунтів на потіху?

 

Учитель

Зоставте свою сотню фунтів собі. Поки я живу на світі, вона йому не потрібна.

 

Петруччо

От бачте, я ж вам казав, як полюбили в Падуї вашого сина. Слухайте-но, добродію! Жарти жартами, але перекажіть, будьте ласкаві, синьйорові Люченцо, що приїхав з Пізи його батько і стоїть тут біля дверей, хоче з ним поговорити.

 

Учитель

Брешеш. Його батько приїхав з Мантуї й дивиться на вас із вікна.

 

Вінченцо

То це ти його батько?

 

Учитель

Атож, добродію. Принаймні так його мати каже, коли можна їй вірити.

 

Петруччо

(до Вінченцо)

Що ж це ви, синьйоре! Куди таке годиться - чуже ім’я привласнювати!

 

Учитель

Держіть цього плутягу! Він, мабуть, надумав когось тут у місті обшахрати, прикрившись моїм ім’ям!

 

Входить Бйонделло.

 

Бйонделло

(вбік)

Я бачив їх обох уже в церкві. Дай їм, боже, щасливого плавання! Та хто це тут стоїть? Мій старий хазяїн, пан Вінченцо! Ну, вклепались ми, пропало все!

 

Вінченцо

(побачивши Бйонделло)

А підійди-но сюди, шибенику!

 

Бйонделло

Схочу - підійду, не схочу - не підійду, синьйоре.

 

Вінченцо

Іди сюди, лобуряко! Ти що, вже забув мене?

 

Бйонделло

Я забув вас, синьйоре? Як я міг вас забути, коли я вас оце вперше бачу?

 

Вінченцо

Ах ти ж мерзотнику! Ти вперше бачиш батька твого пана, Вінченцо?

 

Бйонделло

Мого вельмишановного старого хазяїна? Та його я й зараз бачу: онде він з вікна дивиться.

 

Вінченцо

Та невже?

(Б’є його)

 

Бйонделло

Рятуйте! Тут якийсь божевільний хоче мене замордувати!

(Втікає)

 

Учитель

Сюди, сину! Сюди, синьйоре Баптісто! Поможіть!

(Зникає у вікні)

 

Петруччо

Кет, люба, станьмо осторонь та подивімося, чим воно скінчиться.

 

Відходять убік.

Входять учитель, Баптіста, Траньйо та слуги.

 

Траньйо

Хто ви такий, пане, що здіймаєте руку на мого слугу?

 

Вінченцо

Хто я такий? Ні, це ти скажи, хто ти такий! О безсмертні боги! Ти ба, як