Вільям Шекспір - Приборкання норовливої, Вільям Шекспір

style="">Це щира правда, що ваш син Люченцо

Дочку мою кохає, і вона

Його вподобала - якщо вони

Закоханих не удають прехитро.

А через те - як ви, без зайвих слів,

По-батьківському з ним поведетесь

І виділите для дочки моєї

Достатній пай, то згоден я на шлюб:

Нехай ваш син бере мою дочку.

 

Траньйо

Спасибі вам. Тоді скажіте, де

Зручніше нам заручини відбути

І підписати шлюбний наш контракт.

 

Баптіста

Не в мене в домі. Знаєте ж, Люченцо,

У стін є вуха, в домі повно слуг,

Та й Гремйо ще нюшить весь час довкола,

Тож перешкодить завше можуть нам.

 

Траньйо

Тоді у мене, коли ваша ласка.

Там батько мій живе, і ми сьогодні

Увечері все справимо тихенько.

Пошліть по доньку оцього слугу.

(Підморгує до Люченцо й усміхається до нього)

А мій слуга десь нотаря добуде.

От тільки шкода - часу в мене мало

Путящу наготовити вечерю.

 

Баптіста

Ну й добре. Камбйо, ти біжи додому

І скажеш Б’янці, щоб вона прибралась.

Та будь ласкав, перекажи їй зразу,

Що батько женихів уже приїхав

І що Люченцо побереться з нею.

 

Люченцо виходить.

 

Бйонделло

Молю богів, щоб так воно й було.

 

Траньйо

Ти не патякай про богів, а йди.

 

Бйонделло виходить.

Входить Пітер - слуга з дому Траньйо.

 

Синьйор Баптісто, прошу до господи.

Даруйте - страва в мене лиш одна,

Та в Пізі надолужимо. Заходьте ж.

 

Баптіста

Іду, іду.

 

Виходять.

Входять Люченцо і Бйонделло.

 

Бйонделло

Гей, Камбйо, гей!

 

Люченцо

Ну, що таке, Бйонделло?

 

Бйонделло

Ти бачив, як мій пан моргав до тебе?

 

Люченцо

Ну то й що?

 

Бйонделло

Та нічого, але він зоставив мене тут, щоб я тобі розтлумачив, що всі ці знаки мають означати.

 

Люченцо

Ну, розтлумач, будь ласка.

 

Бйонделло

Тож слухай. Баптіста саме бесідує з удаваним батьком удаваного сина.

 

Люченцо

Ну то й що?

 

Бйонделло

Ти маєш привести Баптістину дочку на вечерю.

 

Люченцо

А тоді?

 

Бйонделло

А тоді старий священик із церкви святого Луки в будь-яку хвилину до послуг вам.

 

Люченцо

Ну й що з усього цього?

 

Бйонделло

А це вже я не знаю - може, вони там укладають фальшиву шлюбну угоду. А ви укладіть угоду з нею самою - cum privilegio ad imprimendum solum. 56 Мерщій до церкви! Та прихопіть із собою священика, причетника і якихось більш-менш поважних свідків.

Коли ви прагли не цього, не буду я втручатись,

Та з Б’янкою тоді навік вам треба попрощатись.

(Повертається, щоб іти)

 

Люченцо

Слухай-но, Бйонделло!

 

Бйонделло

Ніколи мені слухати. Я знав одну служницю, що встигла повінчатися, поки бігала на город нарвати петрушки, щоб начинку для кроля приготувати. Отак і ви можете, пане; а поки що бувайте. Мій пан наказав мені бігти до церкви святого Луки просити священика, щоб був напоготові, коли ви прийдете зі своєю додачею.

(Виходить)

 

Люченцо

Аби вона схотіла, ну, а я

Готовий завжди. Та чого вагатись!

Вона погодиться. Біжу по неї!

Хоч хай там що, без неї не вернусь.

(Виходить)

 

СЦЕНА 5

 

 

Входять Петруччо, Катеріна, Гортензіо й слуги.

 

Петруччо

Ну, швидше! Ми ж вертаємось до батька.

О боже, як яскраво сяє місяць!

 

Катеріна

Який там місяць! День же, світить сонце.

 

Петруччо

А я кажу, що місяць сяє ясно.

 

Катеріна

Таж бачу я, що сонце ясно світить.

 

Петруччо

А я клянусь своєї мами сином,

Собою цебто: місяць, чи зоря,

Чи те, що я сказати забажаю,

А ні - то не поїдемо до батька.

(До слуг)

Гей, завертайте коней! Я не їду.

Що не скажи - усе вона перечить!

 

Гортензіо

Погоджуйтесь, а то він не поїде.

 

Катеріна

Ні, їдьмо далі, я тебе прошу!

Хай місяць, хай і сонце - що ти хочеш.

Хоч би його назвав ти каганцем,

То я й на це погоджусь, обіцяю.

 

Петруччо

Кажу я - місяць.

 

Катеріна

Бачу я, що місяць.

 

Петруччо

Ні, брешеш ти, це сонце благодатне.

 

Катеріна

Авжеж, це сонце, божа благодать,

А скажеш, що не сонце - то й не сонце.

Думки твої новляться так, як місяць. 57

Чим ти його назвеш, то тим і буде,

І що воно для тебе, те й для мене.

 

Гортензіо

(вбік)

Давай, Петруччо! Ти вже виграв бій.

 

Петруччо

Вперед, вперед! Котитись має м’яч

Туди, куди його покотить грач.

Та помовчім: он хтось до нас прямує.

 

Входить Вінченцо.

 

(До Вінченцо)

Добридень, славна пані. Ви куди?

Скажи по щирості, кохана Кет,

Ти бачила коли гарнішу даму?

Воюють рожі з біллю на лиці!

Чи красять зорі небо так чудовно,

Як ці очиці личко неземне?

Красуне-діво, ще раз - добрий день!

Кохана Кет, ну, обніми її!

 

Гортензіо

(вбік)

Він так старого зіб’є з пантелику,

Що той за жінку матиме себе.