Кларісе Ліспектор - Час зірки

зробив так, що ми з однією подругою змогли самі відкрити дім розпусти. Там я заробила гроші, щоб купити цю квартирку на першому поверсі. А заклад я продала: дуже складно було опікуватися такою кількіс­тю дівчат, які тільки й робили, що обкрадали мене. Тобі це цікаво?

— Дуже.

— Дуже добре, бо я не брешу. Я люблю Ісуса, тому що він завжди був моїм Спасителем. Слухай, поліція не дозволяє мені ворожити на картах, вважає, що я обманюю відвідувачів, але, як я вже сказала, навіть поліція не може перемогти Ісуса. Це Він дістав мені гроші на ці шикарні меблі, ти помітила?

— Так, сеньйоро.

— О, тобі також подобається? Бачу, ти дівчина розумна, це добре. Тільки розум мене врятував.

Не перестаючи говорити, мадам Карлота діставала з відкритої коробки одну цукерку за іншою та напхала ними вщерть рота, але жодного разу не пригостила Макабею. А вона ж, як я вже зазначав, мала схильність помічати різні дрібниці й тому розгледіла, що всередині кожної цукерки була якась густа рідина. Але Макабеї не хотілося цукерок: вона розуміла, що ці речі не для неї.

— Я була бідною, погано харчувалась, не мала гарного одягу. І тоді в моєму житті відбулося падіння. І мені сподобалось, тому що я людина дуже ніжна, у мене вистачало ніжності для всіх чоловіків. Крім того, в закладі я не сумувала, ми часто теревенили з товаришками. В нашому кварталі всі товаришували між собою й дуже рідко сварилися. Але й це було добре, бо я була дуже сильною та полюбляла битися, видирати в суперниць волосся й кусатися. До речі, ти не уявляєш, які прекрасні у мене були зуби: білосніжні та блискучі. Але вони зіпсувались, і тепер у мене вставна щелепа. Ти помітила, що у мене штучні зуби?

— Ні, сеньйоро.

— Слухай, я була дуже охайною, тож не заразилася поганою хворобою. Тільки одного разу підчепила сифіліс, але вилікувалася пеніциліном. Я була більш терплячою, ніж інші дівчата, тому що я добра і віддавала все, що мала. У мене був чоловік, якого я по-справжньому кохала й утримувала, бо він був таким делікатним, що не хотів витрачати свої сили на жодну роботу. Він був моєю розкішшю, він навіть бив мене. Коли він ляскав мої сідниці, я бачила, що він мене любить, і мені подобалося, що він мене бʼє. З ним у мене було кохання, з іншими — тільки робота. А потім, коли він зник, я, щоб не страждати, розважалася з жінками. Жіноча ласка теж дуже гарна, я навіть раджу це тобі, тому що ти занадто чуттєва, щоб терпіти грубість чоловіків. І якщо у тебе буде така подруга, ти зрозумієш, як це приємно, жіночі ласки значно витонченіші. У тебе є можливість мати подругу?

— Ні, сеньйоро.

— Це тому, що ти навіть не фарбуєшся. Хто не дбає про свою зовнішність, той себе втрачає. О, як я сумую за моїм кварталом! Я застала найкращі для Манґе часи, коли його відвідували справжні кавалери. Крім фіксованої зарплати, я часто отримувала чайові. Я чула, що Манґе настає кінець, там залишилось не більше півдюжини будинків. У мій час було майже двісті. Тоді я стояла у дверях, і на мені були тільки мереживні трусики й ліфчик. Потім, коли я погладшала і почала втрачати зуби, сама стала власницею борделя. Ти знаєш, що таке бордель? Я використала це слово, тому що не боюся називати речі своїми іменами. Деякі люди цього страшенно бояться. А ти теж боїшся слів, радосте моя?

— Так, сеньйоро.

— Тоді я буду слідкувати, щоб у мене не виривалося недобре слово, можеш бути спокійною. Кажуть, що тепер Манґе нестерпно смердить. У мій час палили ладан, щоб у домі був приємний запах. Навіть пахло, як у церкві. І все було дуже респектабельно й пристойно. Коли я була повією, то вже тоді заощаджувала грошенята, звісно, віддаючи певний відсоток власниці. Іноді там було чути постріли, але зі мною цього не траплялося. Квіточко моя, я тобі набридла своєю розповіддю? Ах, ні? Ти хочеш, щоб я поворожила тобі на картах?

— Так, сеньйоро.

Тоді мадам Карлота сказала, що всі стіни її кімнати в Манґе були гарно розмальовані.

— Ти знаєш, дорогоцінна моя, що чоловічий запах корисний? Корисний для здоровʼя. Ти вже відчувала, як пахне чоловік?

— Ні, сеньйоро.

Нарешті, обслинивши пальці, мадам Карлота веліла Макабеї зняти карти.

— Лівою рукою, чуєш, моя квіточко?

Макабеа розділила колоду тремтячою рукою: вперше у неї буде доля. Мадам Карлота (вибух) стала найвищою точкою її існування. Якийсь вихор увірвався в її життя, закрутив і поставив перед цією поважною пані, нарумʼянені щоки якої блищали, як пластмасові.

Мадам раптом витріщила очі:

— Але, Макабеанятко моє, яке жахливе в тебе життя! Нехай мій друг Ісус змилосердиться над тобою, донечко! Який кошмар!

Макабеа зблідла: їй ніколи не спадало на думку, що її життя таке лихе. Мадам розповіла все про її минуле, навіть те, що вона рано залишилася без батьків і що виховувала її родичка, гірша за мачуху. Макабеа здивувалася цьому відкриттю: досьогодні вона завжди вважала, що тітка виховувала її, щоб вона стала доброю дівчиною. Мадам додала:

— Що стосується теперішнього, дорогенька, то воно жахливе. Ти втратиш роботу і вже втратила коханого, бідолашечко. Якщо не можеш, не плати мені за поради, я жінка забезпечена. Макабеа, яка не звикла отримувати милостиню, відмовилася від такого подарунка, але серце її було сповнене вдячності.

Раптом (вибух) сталося несподіване: обличчя мадам засяяло:

— Макабеа! Я маю для тебе чудові новини! Слухай уважно, квіточко моя, тому що це дуже важливо. Це — дуже серйозна й радісна звістка: твоє життя повністю зміниться! Навіть більше, воно зміниться саме тієї миті, коли ти вийдеш з мого дому! Ти відчуєш, що стала іншою людиною. Знай, квіточко моя, твій коханий повернеться до тебе і зробить тобі пропозицію, він кається! А твій шеф скаже, що він добре