Ів. Грушка - На зеленому острові (збірка)

Суду «Зі святими упокой!».

Після співу Пиха подала знак до дзвіниці й там, з її приказу, загули найбільші дзвони, якими дзвонили на великі свята. Потім вона кивнула сурмачам та дударям, й ті почали грати перед жалібним походом для «тих, що, сумуючи, лишилися», щоб їм веселіше було йти далі та розмовляти.

У всьому натовпі було лише дві істоти, що нічого не говорили, а були відіпхнуті натовпом аж до самого заду. То Побожність, яка, глибоко замислившись про величність цієї хвилини, нічого не бачила й не чула, а тільки молилася за спасіння душі померлого; та Щирість, яка й не могла б говорити за слізьми, що проливала вона не по мертвому, а з приводу повседенності людської на цім світі...

Щоближче підходив похід до кладовища, то все більш рідшав, а вже до могили допровадила доброчинця невелика жменька найвірніших приятелів. Але ж затрималися найдовше, навіть перечекавши й роботу копачів, Невдяк та Плітка, які ще посідали й на могилці й там не переставали лихословити небіжчика. Тих двох можна було бачити там і пізніше.

І тільки аж, коли вже позаростала могила, вони зникли. І лише тоді відважилося з'явитися Признання, бо його вже ніхто не відганяв від забутої могили. Щодалі воно приходило сюди частіш, й ото ж воно протоптало стежечку до тієї могилки в зеленій траві...

Примітки
1

Написання деяких слів у тексті змінено відповідно до сучасного правопису (Прим. конвертувальника).

(обратно) 2

Старшина.

(обратно) 3

Міністри.

(обратно) 4

По-чеському гетьман — військовий старшина в чині осавула.

(обратно)
Оглавление Переднє слово БАЙКА ОСІННІЙ ВІТЕР ДІМ КАМ'ЯНЕ ПОЛЕ ДЕРЕВ’ЯНИЙ КОРОЛЬ ЯК ПЕС СТАВ КОРОЛЕМ ПІЗНО БЛАЗЕНЬСЬКА ГЕЙНА ДИКИЙ ЛОВЕЦЬ ПОХОРОН