Анастасія Шевердіна - Тільки разом

— А твоє? — поцікавився Андре у Кет.

— У твоєму щасті!

Андре замислився.

— Моє щастя, — тихо мовив він, — знати усе те, що для мене важливо.

— А що для тебе важливо? — запитала дівчина.

— О, дуже багато речей! — серйозно відповів Леруа. — Дуже багато!..

Ірен скоса поглянула на онука, але нічого не сказала. Нарешті виступи директриси й учителів закінчилися, учнів запросили до класів.

— Ну, щасти тобі, любий! — Ірен поцілувала хлопця в маківку. — Не боїшся?

— Я нічого не боюся, доки зі мною Кет!

— Ну добре! — посміхнулася Ірен. — Будь чемним!

Андре знизав плечима і змішався з натовпом, який зникав за шкільними дверима.

Опівдні Леону зателефонувала вчителька Андре й попросила терміново зайти до школи. Голос у жінки був помітно схвильованим. Леруа поїхав до школи, передчуваючи серйозну розмову.

Андре сидів під кабінетом і щось бурмотів, увесь час позираючи праворуч. Побачивши батька, хлопець посмутнішав і замовк.

— Синку, що трапилося? — запитав Леруа.

— Нічого! — Андре сердито зблиснув очима.

— Я не думаю, що мене викликали просто так! — суворо зауважив Леон. — І спочатку я хочу почути твою версію!

— Я не хотів нікого образити, чесно! — спалахнув Андре. — Я не винен, що вони всі такі обмежені! Ой, Кет, я тебе прошу, не захищай їх!

Леон стримався, щоб не зробити сину зауваження з приводу уявної подруги, і лише зітхнув.

— Я намагатимусь бути об’єктивним! — пообіцяв Леруа й зайшов до викладацької.

Молоденька вчителька з перших слів про Андре залилася слізьми. Колега поважного віку стояла поряд із нею, тримаючи жінку за плече.

— Андре… непоганий хлопчик… але я… не знаю… як упоратися з ним… — вчителька не могла сформулювати думку й лише схлипувала, витираючи очі хустинкою.

— Що б не трапилося, я перепрошую і співчуваю вам! — мовив Леон. — Але суть претензії мені незрозуміла!

Молода жінка лише хапала ротом повітря й нічого не могла пояснити.

— Мсье Леруа, справа от у чому! — втрутилася старша вчителька. — Ваш син поводився неналежним чином і зірвав урок мадемуазель Бекс.

— О, вибачте, мені дуже прикро! — між брів Леона залягла глибока зморшка. — А що саме зробив Андре?

— Коли мадемуазель Бекс почала знайомити дітей із алфавітом, — мовила викладачка, — Андре сказав, що він уже вивчив курс французької граматики і йому не цікаво. На думку його подруги Кет, у школі повинні розповідати багато важливих речей, тому Андре почав задавати некоректні питання.

— Некоректні? Які саме?

— Як утворився Всесвіт? — нарешті подала слабкий голос сама мадемуазель Бекс. — Чи неподільні протони? Чи були поступовими еволюційні перетворення і де знайти всі проміжні види?

Леон посміхнувся.

— Ви вважаєте, це смішно?! — спалахнула викладачка. — Ваш син навмисне дискредитував нашого вчителя! Андре спеціально дібрав такі питання, на які сучасна наука не має однозначної відповіді!

— Повірте, Андре нікого не хотів образити! Тим паче, він не збирався навмисне дискредитувати мадемуазель Бекс! Андре — розумний і допитливий хлопчик! Його насправді хвилюють ці питання!

— Заради Бога! — зневажливо хмикнула жінка. — Ви будете мені доводити, що дитина в шість років вивчила французьку граматику, фізику, хімію й біологію?!

— Я не буду доводити, ви праві! — погодився Леон. — Якщо необхідно, це доведе сам Андре!

— Ооо, невже?! — засміялася жінка. — То може він складе необхідні іспити й відразу вступить до колежу?!

— А це можливо?

— Ви що, серйозно?! — усе ще посміхалася викладачка.

— Так! Якщо це можливо, я думаю, Андре погодиться скласти необхідні іспити!

— Я поговорю з директором! — гаркнула жінка. — Ми зателефонуємо вам, мсьє Леруа. На все добре!

— До побачення!

Леон вийшов із кабінету й сів поряд із сином.

— Мене виключили? — із надією запитав Андре.

— Ні. А ти цього хочеш?

— Вони не можуть відповісти на жодне моє питання. Чому я маю знаходитися серед дурнів?

— Вони зовсім не дурні, Андре! — сердито мовив Леруа. — Вони звичайні!

— Яка різниця? — знизав плечима хлопець. — Хіба там моє місце?

— А де твоє місце?

— Я не знаю, — сумно відповів Андре.

— І я не знаю! — сказав Леруа й замовк.

— Здається, є можливість відразу вступити до колежу, — перервав мовчанку Леон. — Тобі треба буде скласти іспити.

— А що в колежі?

— Починається хімія, фізика, на останньому році навчання можна обрати спеціалізацію.

— Мені обов’язково навчатися в навчальних закладах?

— Обов’язково! Тобі потрібен диплом бакалавра!

— Він потрібен тобі, а не мені! — зауважив Андре.

— Якщо ти отримаєш диплом бакалавра, я обіцяю довічно забезпечувати тебе книжками!

Андре замислився.

— Думаю,