Автор невідомий - Народні казки - Українські казки

Думає дід: «Що ж це зробилося зі скатеркою? То, мабуть, Вітер обдурив мене». І пішов дід знову до Вітра. А Вітер каже:

— Діду, як ти загубив мою скатерку, то дам тобі гаманець. Будеш мати з нього грошей, скільки хочеш. Лиш спорожниш його, а він уже знову повний.

Дід узяв того гаманця і пішов додому.

За день дід не міг дійти додому і знову зайшов до корчмаря. Той зустрів його як старого знайомого. Посадив діда за стіл, п'ють вони, їдять. Корчмар і запитує:

— Покажіть, діду, ще якісь чудеса. Що у вас є цікавого?

А дід виймає гаманець і показує корчмареві. Спорожнив гаманець на стіл — купа золота! Поклав гаманець у кишеню, тоді витягає, спорожняє — знову купа золота.

Напоїв діда корчмар. Дід заснув, а корчмар витягнув із дідової кишені гаманець, а в кишеню поклав інший.

Устав дід рано і пішов додому. А жінка його знову свариться. Дід і каже:

— Бабо, тепер ми будемо добре жити до самої смерті.

Витягає дід гаманець, витрушує на стіл — нічого нема. А баба ще гірше свариться.

— Другий раз мене обманюєш!

Іде дід знову до Вітра. І скаржиться:

— Не слухає мене гаманець, нема в нім більше грошей.

А Вітер знає, що діється, лиш не каже дідові нічого. Усміхнувся він і сказав:

— Даю тобі, діду, ще оцю сумку. Як захочеш бачити, що в ній є, то відкрий її і крикни: «Два з сумки!» А як не захочеш більше бачити тих двох, то крикни: «Два в сумку!» — і закрий сумку.

Вийшов дід і йде додому. І захотілося йому побачити, що є в сумці. Відкрив він сумку і каже: «Два з сумки!» Як вийшли два з сумки, як почали діда молотити! Пригадав дід, що Вітер казав. «Два в сумку!» — крикнув він, і тих два лишили його і пішли в сумку. Дід закрив сумку і пішов далі. І прийшов знову до того корчмаря. Зрадів корчмар: «О, старий знайомий прийшов!» Та садить діда за стіл. Наїлися вони, напилися. А корчмар запитує:

— Ану, діду, що за чудеса в тебе є? Показуй.

Дід і каже:

— Два з сумки!

Як вийшли два з сумки! Як почали корчмаря бити, як почали молотити!

Корчмар кричить:

— Жінко! Віддай дідові його скатерку й гаманець, хай він мене лишить живого!

Забрав дід скатерку й гаманець.

— Два в сумку! — крикнув він, закрив сумку і пішов.

Приходить дід додому, а баба знову свариться. Дід думає: «За те, бабо, що ти зі мною стільки сваришся, провчу я тебе». Та й відкрив сумку:

— Два з сумки!

Як вийшли два з сумки, як зловили бабу! Б'ють, аж порох летить! Побачив дід, що вже досить бабі, й крикнув:

— Два в сумку!

Та бере скатерку, застеляє стіл. А на столі, що лише на світі буває, — їж і пий. Сіли вони з бабою за стіл.

А дід був доброю людиною. Каже він бабі:

— Бабо, іди запроси до нас у гості й сусідів.

Запросила баба сусідів, і сусіди наїлися й напилися, скільки хотіли й чого хотіли.

Ось і почув пан, що в діда є такі чудеса: скатерка й гаманець. Приїхав він бричкою до діда, зайшов до хати:

— Здрастуй, діду!

— Здрастуйте.

— Чув я, діду, що в тебе чудесна скатерка є.

— Еге, — каже дід, — є.

Простелив дід скатерку. А пан зроду не бачив таких напоїв і наїдків. Сів пан із дідом і бабою за стіл, наївся, напився, чого тільки хотів, а потому питає діда:

— Де ж твій чудесний гаманець?

Показує дід і гаманець. А пан подивився та й каже дідові:

— Цю скатерку й цей гаманець я забираю собі.

Дід почав просити пана:

— Я старий, баба стара, як же ми будемо без цього жити? Не беріть, прошу вас.

А пан не хоче й слухати. Побачив дід, що не впросить, та й каже:

— У мене ще одна дивовижа є.

Та відкрив сумку і крикнув:

— Два з сумки! Рахуйте панові кості!

Як вискочили два з сумки, як почали гамселити пана! Пан кричить не своїм голосом:

— Не треба мені нічого! Лишіть мене тільки живого!

А дід мовчить — хай ще пана помолотять. Аж тоді, як побачив, що вже достатньо провчили, крикнув:

— Два в сумку!

І закрив сумку.

Поїхав пан, а дід із бабою лишилися. І жили вони добре, поки не вмерли. І самі їли-пили, і сусідів годували. І більше баба з дідом не сварилася.

Зачарована дівчинка

Були собі чоловік та жінка, і мали вони лиш одну дочку. Вони її дуже любили. А жили вони під лісом. Одного разу дівчинка зайшла в ліс і заблудилася. І захотіла вона пити. Пішла шукати, де б напитися, і натрапила на таку воду що як вип'єш, то перекинешся на якусь дичину Напилася дівчинка тої води і перекинулася в зайця. Тато й мама шукають дочку один день, шукають другий — нема. Пішов тоді батько по бабах-ворожках. І одна бабка сказала йому:

— Твоя дитина стала зайцем. Якби вона знала, що там недалеко є друга річка, і випила води з тої річки, то стала б знову дівчиною.

А батько був мисливцем. І від того дня він зайців не вбивав. Боявся, що вб'є свою дитину.

А дівчинка, що перекинулася на зайця, блукала, блукала по лісі і потрапила до лісника. У нього були діти. От вони зайчика і впіймали. Принесли до хати і граються з ним. Лісникова жінка і зраділа, що є дітям така забава. Увечері лягли всі спати, і чує лісникова жінка, що заєць грається з ляльками, колише їх: «А-а-а, а-а-а».

Устала рано лісникова жінка та й каже:

— Цей заєць говорить людським голосом і сам колише ляльок.

А лісник вірить і не вірить. Але одного разу і він уночі почув, що зайчик говорить. Устав лісник та й каже:

— Зайчику, дай мені води.

Зайчик приніс і подав.

А в тих краях жив цар, і в нього був син. Почув царів син, що у лісника є такий дивовижний заєць, та й каже цареві:

— Тату, я піду до лісника, щоб подивитися на того зайця. Кажуть, він усе, як людина, розуміє. Хай лісник дасть мені того зайчика.

А цар каже:

— То йди і візьми собі. А як лісник не схоче віддати, то я пошлю стражу, і вона силою візьме.

Прийшов