Олександр Мелентійович Волков - Урфін Джюс і його дерев'яні солдати

мій дядечко Чарлі. У нього немає лівої ноги, але він все одно найкращий і наймиліший дядечко на світі!

Жувани, які вже встигли надіти капелюхи, низенько вклонились морякові, і дзвіночки мелодійно забриніли.

Маленькі чоловічки дивились на Чарлі Блека з острахом: супроти них моряк здавався справжнім велетнем, а він же був нормального середнього зросту.

Чарлі тільки тепер зрозумів, — чому цих чоловічків називають Жуванами. Нижні щелепи у них весь час ворушились, ніби щось жували. Ворушилися у них губи і щоки. Втім, Чарлі вже звик до цієї особливості гостинних чоловічків і перестав її помічати.

— Як поживаєте, любі друзі? — запитала Еллі.

— Погано! — відповіли Жувани і гірко заридали. А щоб дзвіночки своїм бриньчанням не заважали їм плакати, вони знову зняли свої капелюхи і поставили їх на землю.

— Ти визволила нас від підступної Гінгеми, але на зміну їй прийшов злий чарівник Урфін Джюс. — сказав старший Жуван. — Він оживив ведмежу шкуру і жахливих дерев'яних солдатів. Урфін Джюс скинув обраного нами правителя Према Кокуса і навіть захопив владу над Смарагдовим містом.

— Але ж він далеко від вас, то чому вам погано? — запитала Еллі.

— Урфін Джюс прислав до нашої країни намісника Кабра Гвіна з десятком дерев'яних солдатів. Кабр Гвін дуже погана людина. У супроводі дуболомів він ходить по наших домівках і забирає все, що йому сподобається.

— Я знаю цього Кабра Гвіна, — сказала Кагги-Карр. — Він із тих зрадників, які стали на службу до Урфіна Джюса.

— Стережіться, ласкава пані Фея, щоб Кабр Гвін не дізнався про ваше прибуття до нас, бо буде вам непереливки. — попередив старший Жуван.

— Ні, заприсягаюся піратами Південних морів, нехай він сам остерігається! — гнівно вигукнув моряк Чарлі. — То йому від нас доведеться начуватись!

Розгніваний велетень здався маленьким Жуванам таким страхітливим, що вони затремтіли від жаху.

— Ми прибули до вас, щоб звільнити Чарівну країну від Урфіна Джюса і його солдатів, — пояснила Еллгі.

Жувани невимовно зраділи цьому і дружно засміялися; дзвіночки на капелюхах, які вони вже взяли до рук, радісно забриніли.

Біля підніжжя гір не було людського житла, і Кабр Гвін із своєю охороною сюди не заглядав. Тому Чарлі Блек вирішив на перших порах розташувати табір саме тут. Він поставив намета у чудовому плодовому гаю.

Жувани ніколи не бачили наметів і дуже здивувались, коли під деревами за кілька хвилин з'явився будиночок. Залишивши друзів лаштуватися на ночівлю, Жувани пішли.

Вранці вони з'явилися знову й принесли стільки харчів, що більшу частину з них Чарлі попросив забрати назад.

Старший Жуван сказав, що радісна звістка про повернення Феї Будиночка, що карає, вже рознеслась по всій країні, і що серед Жуванів не знайдеться жодного зрадника, який сповістив би цю новину Кабру Гвіну.

Відіславши Жуванів додому, Чарлі, Еллі, Кагги-Карр і Тотошко влаштували військову раду. На цій раді всі зійшлися на тому, що в них замало сили для далекої і небезпечної подорожі до Смарагдового міста. Але в них є надійний спільник і вірний друг — Сміливий Лев.

Лев жив у глухому лісі і навряд чи знав, яке лихо спіткало його друзів. Ухвалили, що Кагги-Карр полетить до нього і покличе його в країну Жуванів. Під захистом Сміливого Лева мандрувати буде легше й безпечніше.

Ворона одержала суворий наказ, нікому, окрім Лева, не відкривати таємницю про прибуття до Чарівної країни Еллі та її супутників.

Ворона пообіцяла зберегти цю таємницю й полетіла.

НАКАЗ НЕ ВИКОНАНО

о лісу, де царював Сміливий Лев, ворона долетіла без пригод. Дізнавшись про ув'язнення Страшила і Залізного Дроворуба, Лев дуже розхвилювався, навіть заплакав, витираючи сльози кінчиком хвоста. Та повідомлення про повернення Еллі його втішило. Лишивши своїм заступником у царстві Тигра, Сміливий Лев рушив до друзів. Оскільки Кагги-Карр рухалась набагато швидше, вона вирішила по дорозі зупинитися на кілька днів у Смарагдовому місті.

… Поява Кагги-Карр на в'язничній вежі Смарагдового міста викликала у Страшила і Залізного Дроворуба неймовірну радість: вони ж бо вважали, що Кагги-Карр загинула, оскільки так довго не поверталась, і вже готувалися до найгіршого.

І тут Кагги-Карр повелася вкрай необачно. Вона забула про суворий наказ — берегти у таємниці прибуття Еллі до Чарівної країни. Побачившись з давніми друзями після довгої розлуки, Кагги-Карр на радощах втратила пильність і вибовкала те, про що не можна було говорити.

Не могла ж ворона не похвалитися, що блискуче виконала доручення і привела на допомогу не лише Еллі, а і її дядечка Чарлі Блека, бувалого моряка і неабиякого майстра на всілякі вигадки.

Друзі мало не задушили Кагги-Карр у своїх обіймах, і лише після цього вона похопилась, що зробила велику дурницю, але щоб якось зарадити справі, заручилася обіцянкою друзів, що ця велика таємниця лишиться тільки між ними, і ніхто більше про неї не дізнається.

Страшило поважно відповів:

— Довірся моєму мудрому мозкові: він знає, що таке таємниці і як їх треба берегти. І знаєш, Кагги-Карр, у мене теж є велика новина: Дроворуб навчив мене рахувати й виконувати подумки всі арифметичні дії з числами до тисячі. Це не давало нам нудьгувати, а мені стане в пригоді, коли я знову сяду на трон правителя Смарагдового міста.

Ворона недбало привітала Страшила з таким успіхом і полетіла до міста, яке мало сумний вигляд і вже не сяяло здалека чудовими зеленкуватими зблисками смарагдів.

Смарагди було видерто з брами міста, де вони вражали око подорожнього, що вперше підходив до них, і з зубців веж та шпалів палацу. Навіть із мурів будинків і бруківки, де були вже не смарагди, а просто шматки кришталю, всі оздоби було вилучено. Місто виглядало нудним і похмурим, фонтани вже не били у парках різнобарвними струменями, пишні клумби квітів усохли, паркова зелень зів'яла.

На палацовій алеї, де колись походжав у блискучих латах Дін Гіор з розкішною бородою, котрою пишався не тільки він, а й усі жителі міста, тепер стриміла безглузда фігура оранжевого дерев'яного солдата, з облупленою фарбою на грудях і спині.

Кагги-Карр за час перельоту дуже зголодніла і тому в першу чергу полетіла до палацу. Вона сподівалась зустріти там свого друга кухаря, який служив там ще за Гудвіна, а потім щедро пригощав Кагги-Карр за часів правління Страшила Мудрого. Вона не помилилась: кухар Балуоль не знайшов у собі мужності залишити чудову кухню правителя з її смачними наїдками і, примушуючи себе, лишився на службі у тирана.

Товстун Балуоль зустрів давню знайому привітно і поставив їй купу недоїдків. Поки