Олександр Мелентійович Волков - Урфін Джюс і його дерев'яні солдати

здається, хотіли мене бачити? — запитав він дзвінким приємним голосом.

— Так, — сказав Страшило. — Хто ви такий?

— Хто я?.. Справді, хто ж я? Слово честі, не знаю…

ЗАКІНЧЕННЯ

инуло декілька днів. Дуболомів, обернених на веселих і працелюбних лісників, відправили у країну Жуванів, у ліси. Їм було звелено знищити шаблезубих тигрів, і вони з цим завданням успішно упоралися.

А для Еллі і Чарлі Блека настав час прощання зі Смарагдовим містом. Тепер, коли шлях до країни Жуванів став вільним, треба було поспішати додому.

Страшило, Залізний Дроворуб і Лев вирішили попрощатися біля міського муру. Так порадив їм Чарлі Блек, бо далекі проводи зроблять розлуку сумнішою.

Сміливий Лев, Дроворуб і Страшило позаздрили крилатій Кагги-Карр, котра не лише зібралася супроводжувати Еллі до країни Жуванів, а й намірилася йти з нею через пустелю.

Капелюх правителя Смарагдового міста був прикрашений великим смарагдом, що його піднесли люблячі піддані.

— Еллі, — сказав Страшило, — зніми-но з вершка мого капелюха цей блискучий камінь.

Трохи здивована Еллі зняла смарагда й подала Страшилові.

— Ні, — сказав той, — віддай його Велетню із-за гір, нехай це буде мій прощальний подарунок другові.

Розчулений Чарлі Блек не став відмовлятися й дбайливо сховав дорогоцінний камінь.

Еллі зі слізьми на очах гладила любе розцяцьковане обличчя Страшила, обіймала поліроване тіло Залізного Дроворуба, розчісувала пальчиками гриву Сміливого Лева і говорила друзям лагідні прощальні слова.

Троє правителів Чарівної країни обняли востаннє Еллі й Тотошка і потисли руку Чарлі Блеку. Моряк, Еллі й Тотошко дружньо розпрощалися із Вартовим Брами і віддали йому зелені окуляри. Фарамант поклав їх до окремого відділення шафи і сказав:

— Я зберігатиму їх до вашого повернення.

— Ти гадаєш, ми ще повернемося сюди? — запитала Еллі.

— Хто знає… — відказав Фарамант.