Андрій Касьянюк - Химерники. Влада народу, Андрій Касьянюк

Товмач пройшов у лігво Пугача, і побачив його: чоловіка років сорока п’яти, високого, не широкоплечого, і наче худого, але з силою у тілі.

– Привіт, друже! – радісно сказав Микола, розкривши свої обійми для старого друга.

– Привіт! Радий тебе бачити у доброму здоров’ї, – Пилип, у котрого усмішка й так гуляла обличчям, усміхнувся ще більше.

Два чоловіки обійнялися. При цьому Микола поплескав товмача по спині.

– Насправді, не розвалюєшся, – реготнув поштовхач.

Вони розімкнули обійми та пішли до дивану.

– А чого мені розвалюватися? – награно здивовано спитав старий козак. – І взагалі, – тут вони підійшли до дивану і столу поруч із ним, та Пилип провів долонею по запиленій стільниці; від цього пил з неї піднявся, та закрутився у сонячних променях, що проходили крізь маленьке віконце. – Це з тебе? Хто тут ще розвалюється?

Друзі посміялися з жарту. Після чого сіли на диван, та почали дружню розмову.

На початку товмач стримував себе, пам’ятаючи, що у нього сьогодні обмаль часу; але розмова з Миколою виявилася такою приємною серцю старого козака, що він дозволив їй захопити себе.