Зоряна Квітка - Світло (сяйво) душі, Зоряна Квітка

—Так, я його знаю — приречено зізнався Гільдерой. — він передав Книгу Життя нашому роду, допомагав і підтримував зв'язок. 
—Як, ти про це дізналася? — закричав Роберт.
—Видно, ти прийшов тоді, коли я тебе покликала, що ж тоді знайомся Дерек і Віолета, — вона вказала на них. — мої старші брат і сестра, а це – вона вказала на Гільдероя. — мій батько. Я третя дитина роду Астрод, хоч і не вписана в родове дерево та це не важливо.
    Роберт мовчав.
—Ти ще напевно думаєш, як я про все дізналась? Коли я все згадала і моя сила прокинулась, мене здивувало, що я не зустріла нікого із свого клану. Єдиний лис, якого я бачила — ти! Це мене напружило і я почала слідкувати за твоїми діями і мої підозри підтвердилося. Їх я знайшла в темниці твого родового помістя! Будеш і далі говорити, що нічого не знаєш? — Амстрінг сіпнувся намагаючись звільнитись. — Не витрачай дарма енергію ці ланцюги, ти ніколи не розірвеш!
    Гул у залі не стихав.
—Ми почали підозрювати, тебе вже давно Амстрінг та не було доказів, нарешті через стільки часу правда відкрилася! — сказав Рейтан.
—Правителю... — почав був той.
—Мовчи! — грізно перервав його Вовк. — Ти зрадив своїх предків і друзів, за таке прощення не має! Благо у тебе не має дітей, бо покарання за твої дії вони також понесли б.
—Тепер вирок! — оголосила Лисиця. —Дерек, — він встав. –Тед, Луїза, Лілі! — Лілі піднялась і підійшла, Тед і Луїза з'явитися ніби нізвідки. Роберт похитнувся, адже не очікував їх побачити. —Оголосіть рішення, яке прийняли! 
—Дерек Астрод, — звернулися спочатку до юнака. — після Едварда, ти став опорою і оберігаєш родину, тому, ти і знав про умови договору. Родина ніщо не зможе від тебе приховати. Відроди славу роду Астрод і поверни добре ім'я, живи чесно і віддано, не роблячи нікому зла! 
     Дерек з пошаною вклонився і повернувся на своє місце, сестра з полегшенням посміхнулася і стиснула його руку.
—Гільдерой Астрод, — звернулися до нього. —ти проведеш тисячоліття на Скелі Каяття, звідки кунись Едвад його дружина та донька. Серед громів і блискавок, ти не помреш поки не відбудеш покарання! – Гільдерой вклонився.
—Роберт Амстрінг! — прогримів грізний голос Лисиці ехом відбиваючись від стін. — За зраду і поневолення, ти будеш прикутий до скелі над Буйним Морем, кожного дня протягом тисячі років буде прилітати Небесний Орел і забирати твої життєві сили! Кожного дня, ти відчуватимеш пекельний біль, і помреш без права на відродження! —Амстрінг впав навколішки, в очах читався жах, його вивели із зали.
    Суд завершився.