Ірен Вастро - Ти - мій спокій, Ірен Вастро

****

-Яно, ти  підеш цього року до церкви на Великдень?- питає мене подруга.

-Звісно, піду. Хочу попросити Бога про допомогу. Якщо Андрій в полоні, то, щоб його як найшвидше поміняли.- кажу я Аліні.

-Ти все правильно робиш.  А як там Матвійчсьик?- цікавиться подруга.

-Він молодчинка. Вже звик до нас, але іноді все-таки питає про маму з татом.- кажу я.

-Як же сумно, коли діти стають сиротами через цю кляту війну!- каже Аліна.

-А як там Данило?- питаю в подруги.

-Нормально. Збиває шахеди над нашим містом.- каже з гордістю.

-Це добре. – кажу я.

-Яно, я хотіла тобі дещо сказати. Я вагітна! Уявляєш!- каже подруга, а я шоковано на неї дивлюсь.

-Вітаю. Татусь вже в курсі?- питаю я.

-Так. Вчора сказала. Сказав, що дуже хоче малюка. – каже вона погладжуючи свій ще плаский дивіт.

-Я дуже за вас рада! – кажу обіймаючи подругу.

-Ми з Данилом хочемо, щоб ти стала хрещеною.- каже вона.

-Для мене це велика честь.- кажу я всміхаючись.

*****

Ввечері мені телефонує мачуха і схвильованим голосо просить приїхати. Швидко викликаю таксі і прямую до батьків. 

 -Дякую. Що приїхала, Яно. Сьогодні мене викликали до військомату. Сказали, що Андрій з’явився в списках на обмін полонених.- каже вона  і плаче від радощів.

-Та ви що?! Та це ж гарна новина! – кажу я.

-Так. Я дуже рада! Я знаю, що  ти досі любиш мого сина, як і він тебе. Я дуже сподіваюся, що ви будете разом, коли він повернеться.- каже мачуха.

-Давайте зараз про це не будемо Просто будемо чекати на обмін. До речі коли він відбудеться?- питаю я.

-На Великдень.- каже вона.

-Тоді будемо чекати…- кажу яобіймаючи жінку.

Приємного читання.!!! Чекаю ваших вподобайок та підтримки!

Ваша ІРЕН ВАСТРО.