Oleg Poroshok - Сильні бо не померли, Oleg Poroshok

Розділ 19. Життя замість смерті

Артур твердо вважав, що смертна кара — це не дозволена розкіш, особливо у нову епоху, коли технологічна революція відкрила безмежні можливості для освоєння всесвіту. За його переконанням, кожна людина на вагу золота, і навіть ті, хто порушив закон, можуть стати вагомим внеском у майбутнє людства.

У новому світі, де планети з агресивними умовами вимагали постійних зусиль для їх адаптації під потреби людини, роботи не завжди були спроможні виконати всю необхідну роботу. Саме тому Артур вирішив, що замість того, щоб карати злочинців смертю, набагато ефективніше буде використовувати їх для примусоських робіт..

Артур бачив у цьому не лише економічну вигоду, а й моральний урок: кожна людина, навіть та, яка помилилася, заслуговує на шанс відкупитися через свій внесок у спільну справу. Застосування смертної кари, на його думку, було б марнотратством людського потенціалу. Натомість, примусова праця у вигляді реабілітації сприяла як особистісному зростанню ув'язнених, так і розвитку нових колоній у всесвіті.

Крім того, завдяки широким можливостям освоєння космосу, проблема перенаселення зовсім зникла. Нові планети, що відкривалися, дарували безліч просторів для життя, а роботи, хоч і були незамінними у важких умовах, не могли замінити людину там, де потрібна була її винахідливість, рішучість і людяність.

Таким чином, Артур впровадив систему, в якій економічна користь поєднувалася з соціальною справедливістю. Він створив модель, де мораль і технології співробітничали, а не ставали в протиріччя. Артур продовжував свій шлях, залишаючись вірним своїм принципам, але вже з глибшим розумінням того, як допомагати людям, не порушуючи балансу між суспільним благом і особистою відповідальністю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍