Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

різних речей: звісно, люди проникли в багатовимірний простір

через червоточини, сягнувши місць потойбіч галактики, але

вони не забули прихопити з собою ще й всяку папороть.

Фред по колу подибав до кавоварки.

— Чорної, ге ж?

— Атож! — мовив Голден, беручи з Фредових рук димучу

філіжанку. — Не полюбляю я заскакувати до вас.

— Розумію — і високо ціную, що ти все ж таки заскочив, —

мовив Фред і з зітханням, що здавалося надмірно зайвим у цій

третинній гравітації станційного крутіння, плюхнувся у своє

крісло. Однак давило на Фреда не так тяжіння, як щось інше. Ті

п’ять років, що спливли, відколи Голден зазнайомився з цим

чоловіком, не надто милосердно з ним обійшлися. Шпакувата

колись чуприна нині вже й геть посивіла, а темну шкіру

посмугували тонюсінькі зморщечки.

— Жодної признáки, що вона колись прокинеться? — чашкою

показав Голден на настінний екран, що що на ньому світився

збільшений образ сферичної Кільцевої станції.

— Маю показати тобі дещо, — мовив Фред, от ніби Голден і не

питав його про щось. Гість згідливо кивнув головою, і Фред щось

виклацав на своєму столі, й на стіні за його спиною ожив

відеоекран. На ньому завмерло на півслові обличчя Крісджен

Авасарали. Помічниця секретаря виконавчої адміністрації

закотила очі під лоба, а губи їй скривила глузлива посмішка.

— …як по правді, то це їм просто привід помахати одне на

одного кулаками, — мовила Авасарала, коли відео нарешті

рушило. — Тож я гадаю, ми пошлемо туди Голдена.

— Пошлемо Голдена? — луною повторив гість, але відео не

спинилось, і Фред не відповів йому. — Куди це Голдена? Куди ж

ми посилаємо Голдена?

— Він уже недалечко, якщо долетів до Медіни, і всі ненавидять

його однаково, то ми можемо вважати, що він безстороння в цій

справі особа. Він має зв’язки з вами, з Марсом, зі мною. Він — з

біса жахливий вибір як для дипломатичної місії, а отже —

чудесно тут підхожий. Зв’яжіться з ним, скажіть йому, що ООН

оплатить йому потрачений на це час у подвійному розмірі, й

висадіть його на Нову Землю чимшвидше, поки тамтешня

драчка не розпалилася ще дужче, ніж вона яриться наразі!

Тут ця старенька пані нахилилася до камери, й лице її мало не

на весь екран виросло, тож Голден зміг роздивитися щонайтон-ші рівчачки її зморщок та іншого ґанджу.

— Чуєш мене, Голдене? Коли Фред покаже тобі цей запис, знай: твоя рідна планета гідно поцінує твою службу. А ще

постарайся не влізти в це лайно зі своїм тим самим: воно вже й

так стьохкалось.

Фред вимкнув запис і відкинувся на спинку крісла.

— Отож…

— Та про що це вона розпасталакалась? — вибухнув Голден. —

Яка ще в дідька лисого Нова Земля?

— Нова Земля? Та це дали таке простеньке назвисько, кращого

не придумали, першому з досліджених світів у тій позабрамній

мережі.

— Ба ні! Як на мене, то це Ілус!

— Ну, Ілус, — зітхнув Фред, — це та назва, яку дали тій планеті

поясани, що висадилися там. А «Королівська Енергетична

Хартія» — та корпорація, що має контракт на первинне її

дослідження, — називає цю планету Новою Землею.

— Мають вони таке право? Там живуть уже люди. І всі

називають планету Ілусом.

— Це тут усі називають її Ілусом. Бач, тут така проблема, —

мовив Фред і засьорбнув чимбільше, щоб на чимдовше розтягти

сьорб своєї кави, аби краще обміркувати свою відповідь. — Тоді

ж воно захопило всіх зненацька. Ще тільки оприлюднили

результати перших досліджень, як повний вантажний корабель

мао-квіковських біженців з Ганімеда на повній швидкості

прорвався крізь Кільце. А ми ще ж не встигли й зібрати докупи

шматочки того нашого первісного туди вторгнення. Ще до тої

воєнної блокади. Ще Медіна й не спромоглася узаконити межу

безпечної швидкості в просторі Кільця. Вони промчали так

швидко, що ми не встигли й звернутися до них.

— Ану ж я вгадаю, — мовив Голден. — Ворота Ілуса — це

навпроти Сонячної брами.

— Не зовсім точно. Але їм вистачило смальцю в мізках увійти

під кутом та й уникнути,