Торія Онопрієнко - Зона скляних пустель (збірка віршів), Торія Онопрієнко

Той день в моїй пам'яті кров'ю стікає... 
Хоча ще ніхто і нічого не знав... 
"На ранок, - я думаю. - Планів немає"
Але чомусь сон мене зовсім не звав...

А ранок почався не зовсім із сонця, 
На вулиці було ще темно - зима... 
По нашій державі ходила вже боса
Загрозлива Смерть, аж тремтіла земля...

Прокинулась я під стривожений голос:
"На нашу країну вже бомби летять"
Нам часу не дав Всемогутній Бог Кронос, 
Бо вибухи й постріли вже мерехтять...

Новини в мережі надію забрали, 
Над купою міст уже ворога стяг, 
Символіку нашу знесли, розтоптали, 
А вулиці вже у кривавих слідах...

Не знаю я чим цей скінчиться театр... 
Ми вже не повернемо тих, хто помер... 
Живі ж лиш чекають щасливого "завтра"
Натягнуті як той напружений нерв...

©Торія Онопрієнко