Вікторія Хорошилова - Безстрашність, Вікторія Хорошилова

— Другий варіант мені більше подобається.

— Як скажете, так і зробимо.

— Давайте спробуємо через збір пожертвувань. А там якщо не вистачить, то попросимо допомоги.

Замовили автобуси. Я зрозуміла, що мені необхідно потрапити до другого дитячого будинку.

— Я все ж таки з'їжджу до другого дитячого будинку. Мене туди тягне.

— Будьте обережні! Не люблю про людей говорити погано, але Лайнес каламутний тип.

— Лайнес це ім'я директора?

— Так.

— Хм, є одна думка. А їм ремонт потрібно робити?

— Ну якщо вони в тому самому стані, що й рік тому, то капітальний. Можете зайти з цього боку. Будьте обережні.

— Буду. Якщо що, телефонуйте.

Переписала собі адресу дитячого будинку та попрощалася з директором і пішла на вулицю.

Вадим дізнавшись куди ми їдемо обережно поцікавився:

— Ви хочете когось удочерити?

Сумно зітхнула.

— Поки що ні. Хочу дещо перевірити. Знаєш, сьогодні таке відчуття, що мене кудись тягне. Спочатку сюди тягнуло, приїхала, зрозуміла, що їм потрібна була допомога з транспортом на завтра. Це вирішила. Потім дізналася, що є ще один дитячий будинок для дівчаток і дошкільнят. Тепер гостро відчуваю, що маю там опинитися. Немов би мене там чекають і я спізнююся на зустріч, таке відчуття. Тож заводься і поїдемо.