Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

Але в тамтешньому космосі видно й гурт інших

скафандрів. Тож складна ситуаційка.

— А запитати — що, ти його не можеш?

— Ба ні. Басія перемкнув свої канали на мене, не лишивши

відкритим старого каналу. Не з тих, либонь, хлопів, що пройшли

багато тренувань із тактичних комунікацій. Сподіваюся, хтось із

них обізветься до мене, то й отримаю нові їхні частоти.

А Голден під час цієї розмови знай поглядав на Мертрі, що цієї

хвилини використовував своє радіо чи не для того, щоб

координувати переслідування Наомі й того, хто допомагав їй

тікати. Якусь мить він боровся з бажанням підійти до того

чоловіка, збити його з ніг, забрати його термінал і вирвати

зізнання, що воно в дідька відбувається.

А як та мить спливла, він і перестав боротися.

Мертрі якраз почав обертатися в його напрямі, суплячись на

Голденові все ближчі кроки, й тут капітан вихопив термінал із

руки безпеківця, а самого його жбурнув у багнюку.

— Полеж там, а то я поб’ю так, що й зомлієш! — пригрозив не в

міру заповзятому служаці КЕХ. А тоді, приклавши той термінал

до свого вуха, запитав: — Хто там, на тому кінці зв’язку?

— А що ти за довболоб? Де Мертрі?

— Я оце якраз топчу його ногами, — сказав Голден. — Тож

якщо й ти в тій команді, що переслідує Наомі Наґату, припини

це!

Чоловік на другому кінці сказав: «Комунікація зіпсута!

Перемкнутися на два-альфа!» — і зв’язок урвався. Схоже, то був

хтось такий, що пройшов певну підготовку в справі тактичних

комунікацій.

— Алексе! — сказав Голден. — Я зіпсував їхній командний

канал. Біжи забери наших!

— Не проблема, шефе. Ситуація прояснилася трохи. На борт до

мене прибувають троє.

— Хто ж третій?

— Зараз довідаюсь. Алекс кінчив зв’язок!

Мертрі, крекчучи, зіп’явся навколінці, суплячись на цяту в

просторі якраз над Голденовим лівим плечем.

— Який молодчага супроти сліпого супротивника!

— Ми працюємо над усуненням сліпоти, — відказав на те

Голден, кидаючи ручний термінал Мертрі на землю поруч

нього. — Прозрієш — то приходь, подивися на мене.

— Залюбки прийду, — пообіцяв Мертрі. Шеф кехівської

сек’юриті підвівся і, ступаючи обережно, подався до входу в

інопланетянську вежу.

А Голден, коли той відійшов уже так далеко, що не міг його

чути, сказав: «Сподіваюсь!» І сам здивувався, відчувши, що так

воно і є. Коли Мертрі зник за рогом вежі, Голден почав свій

новий дозір — у протилежному напрямі.

У вусі затріскотів мікрофончик і Еймос сказав:

— Капітане? Та лікарка шукає тебе.

— Лусія чи Елві?

— Та, миленька.

— То Лусія чи Елві?

— Та, що не є дружиною нашого в’язня.

— Скажи Елві, що я зайду після цього обходу, — мовив Голден і

урвав зв’язок.

Ще кілька хвилин — і він, обігнувши останній ріг, забачив

парадний вхід до вежі. Там стояла, чекаючи його, дуже

насуплена Елві.

— Не спрацювало? — висловив здогад Голден.

— Що?

— Онкоциди. Мої ліки. Не спрацювали.

— Та як? — вигукнула вражено Елві. — Чому ви так кажете?

Що сталося?

— Ви насуплена.

— Ой, ні! Просто я якраз думала, що охоплені оболонкою

протеїни наших клітин повинні мати якісь спільні з місцевим

життям функціональні сторони, дарма що, наскільки я розумію, тутешні протеїни геть відмінні від наших. Ці онкоциди чинять

подібну дію на мітозний поділ, навіть за тієї умови, що наші

амінокислотні групи лише почасти співпадають. Десятиліття

підуть на те, щоб усе це окреслити.

— Ну то уявімо, що я анічогісінько не втямив із того, що ви оце

мені наговорили, — запропонував Голден.

— Воно спрацьовує! — сказала Елві, сліпучою усмішкою

знищивши

свою

набурмошеність.

—

Клітина

цього

мікроорганізму перестає ділитися. Його колонії занепадають, а

разом із цим зникає і світлорозсіювальний ефект. Я вже пробую

читати, великий шрифт поки що.

На Голдена наринуло полегшення, яке негайно обернулося

хвилею запаморочення. Він почав сповзати по стіні, роблячи