Emily Young - Американська Історія Кохання , Emily Young

Вільям 

Ранок починається зовсім не традиційно, адже прокидаюсь я, обіймаючи Сашу. Моя рука знайшла місце на її сідниці. Помалу згадую все, що трапилось минулої ночі і від спогадів унизу все затягується, тому нахиляюсь до брюнетки нижче і цілую її у шию, від чого дівчина помалу розплющує свої зелені очі, вона виглядає надзвичайно милою, що зовсім не в’яжеться із образом вчорашньої розкутої стерви. 

- Добрий ранок, кошеня, - промовляю, продовжуючи дарувати дівчині поцілунки, - як спалось? - проте Саша не відповідає, а тільки тихенько стогне, коли я торкаюсь її. Ми проводимо у ліжку ще добрих дві години, я насолоджуюсь її шовковою шкірою, ідеальним тілом та стогонами, а потім починаємо збиратись на сніданок, чи то обід. По правді кажучи, я думав, що після однієї ночі я не захочу більше Алекси. Так би мовити, закрию гештальт, але все зовсім навпаки, адже я не хочу відпускати дівчину ні на мить. 

Саша 

Прокинувшись у обіймах Вільяма я зовсім розгубилася, адже очікувала, що на ранок його вже тут не буде, проте хлопець залишився і, Боже, такої ночі я не мала ніколи у своєму житті. Цікаво, скільки дівчат, Леджер мав, що навчився так уміло задовольняти усі потреби? Ранок проходить дуже повільно і дуже приємно, адже спускаємось ми сніданок близько дванадцятої. На диво, попри всі самонавіювання, що Леджер мудак від якого треба триматися подалі, десь поділись. Я розумію, що поруч із ним мені настільки легко, як не було ні з ким іншим до нього. Проте потрохи повертаюсь у реальність і нагадую собі, що моє Американське життя в якийсь момент добіжить кінця, і я не готова лікувати своє серце від розриву. Хоча, можливо, ніякого розриву і не буде, адже ми все ще залишаємось ніким одне одному. Леджер зустрічає мене по дорозі до ресторану, і закидує руку на талію, у той момент все здається настільки правильним, наче ми знайомі з ним вічність. За сніданком, стараюсь уникати розмов про сьогоднішню ніч, проте хлопець не втрачає можливості змусити мене червоніти. Ми обговорюємо усе на світі, хлопець розповідає мені про свою родину та друзів. Згодом повертаємось до номеру, і попри всі мої протести, Леджер завалюється у мою кімнату і на моє ліжко. 

- Сьогодні вечором у нас побачення, - резюмує хлопець, - тому з тебе красива сукня, з мене усе решту. 

- Побачення? Леджер, ти нічого не переплутав? З яких пір ми з тобою ми з тобою маємо якісь побачення?

- Упізнаю, пантеру, - усміхається, - я останні дні думав чи ти часом не прихворіла, щось дуже мало в’їдливих коментарів від тебе. 

- Вільяме, - хмурюся, - ти ж розумієш, що я мушу повертатися додому?

- І що? Поки не повертаєшся, а потім взагалі тебе заманю до свого американського полону, - сміється.

- Хто б повірив, що ще два тижні тому ти мені квиток сам би з радістю проспонсорував. 

- Так, - зітхає, - ти ще поговори трохи і я не відмовлюся. 

- Я б з радістю, - усміхаюсь. Вільям не відповідає, а тільки піднімається з ліжка і підходить до мене. Поклавши руки на талію, цілує так, що підкошуються ноги. 

- Подумай двічі, - відривається від мене, і я ледве стримуюсь стогін розчарування. Цілується він справді надзвичайно.

Наступну годину проводжу за зборами. Не прикладаю багато зусиль, адже розумію, що зовсім скоро повертатись у реальність і хто зна чим наш з Леджером бізнес-роман може закінчитись. Хлопець забирає мене із номеру і веде до авто, не зраджуючи своїм манерам, відчиняє двері і згодом сідає поруч. Він виглядає доволі знервованим, і я не розумію чому, адже я не маю якихось планів на наші стосунки, розумію, що для Леджера це чергова інтрижка і сенсу покладати надії на якесь там кохання між нами зовсім немає. Безумовно у мене є симпатія до нього, проте симпатія це не кохання і обіцяти йому любов до гробу після першої ночі разом я не збираюсь. Авто привозить нас до чергового дорогого ресторану, для мене це вже не дивно, тому у меню вибираю страви, які хотіла спробувати, все одно Вільям замовить щось, поки очікуємо замовлення, то проводимо час за розмовами. І я ловлю себе на думці, що ми наче знайомі багато років, а згодом розуміння того, що наші стосунки ненадовго підкрадається неприємним усвідомленням.

- Саш, я не хочу ходити довкола, мені вже далеко не двадцять, тому я хотів би спробувати з тобою, мені дійсно цінний наш час разом, - Вільям кладе руку поверх моєї, а моє серце в якийсь момент наче хоче вирватись із грудей, проте беру себе в руки. 

- Вільяме, я не розумію, ти граєш зі мною чи це серйозно?, - усміхаюсь, - я повернусь до України, а стосунки на відстані це точно не про тебе, тим паче, ще кілька тижнів тому ти мене мало не ненавидів. 

- Чорт, я думав це буде простіше. - Прибирає руку, - не розумію, що не так? Окей, ти невже не можна не повертатися до України? 

- Я не готова кинути своє життя там і переїхати сюди, де у мене немає нічого, - обурююсь. 

- Тут будемо ми, хіба цього не достатньо? - заводитися Леджер. 

- Все складніше, ніж здається. 

- Зрозуміло, тобто це ні? 

- Віляме, - зітхаю, бо частинка моєї душі рветься і кричить “Скажи так, дурепо!”.

- Давай без драми, Шевченко, - фиркає, - я дорослий хлопець, ні, тоді ні.  

- Тобі не має чого злитись на мене, ми можемо спробувати, але я не обіцяю, що це буде успішний експеримент. 

- Кошеня, - усміхається, - ти книжок з психології начиталась? Типу відмов аби йому захотілось сильніше?

- Не порівнюй мене зі своїми дурними подружками, - обурююсь. 

- Все-все, - піднімає руки, - то що, вважаємо що ми тепер офіційно пара?

- Ти говориш, наче ми одружились. 

- Ну до цього поки ще час не прийшов, але, - хитро кліпає мені. 

- Проте у мене є умова. 

- Уважно слухаю, - вдає серйозність Вільям. 

- На роботі ми колеги, і нічого не афішуємо, дурні плітки ще нікому не зіграли добре. 

- Звичайно, бос, - підколює мене Вільям, і я стримуюсь аби не кинути у нього серветкою.

Решту вечора проходить спокійно, чого не скажеш про ніч, бо Вільям наче зірвався з ланцюга, не давав мені перепочити і ми заснули близько третьої. Повертаємось вранці, Леджер завозить мене додому, а сам їде до своєї холостяцької берлоги, попри всі пропозиції поїхати з ним, стою на своєму, бо ділити із ним одну ванну та ліжко на постійній основі я поки не готова.