Катерина Олександрівна Боброва - Риль. Любов дракона

не зрозуміла ступінь його вини, але поправку внести можна: — але на суді повинні бути присутні наші спостерігачі.

— Ти, і цього достатньо.

Ого, стає веселіше. Вона поки юриспруденцію лише мигцем проходила в узагальнених базах, без прив'язки до практики. Та й закони драконівського народу їм, звичайно ж, не викладали.

— Нехай буде так, — сама покірність, а в душі все стискається від тяжких передчуттів, — мені потрібна допомога, щоб зв'язатися зі своїми. Думаю, скоро в цьому світі з'являться мої друзі. Разом ми зможемо…

Але договорити їй не дали. Обличчя драконів супилися все більше. Нарешті Фестігран не витримав:

— Ми вже говорили: ніяких магів, ніяких людей, тільки ти.

— Згорнутий простір мені під ноги, — пробурмотіла Риль, і про всяк випадок уточнила: — я не можу звернутися ні до кого по допомогу?

— Будь-який дракон надасть тобі посильну допомогу, — важливо кивнув Фестігран. Ластіран, бачачи ошелешене обличчя Риль, зглянувся над дівчиною, і пояснив:

— Нам непросто було переконати Раду дати вашим людям шанс самим знайти і видати вбивцю. Однак умова така, що лише одна людина з магів буде допущена до драконів — перший, хто з'явиться в нашому світі. Він і тільки він має право розслідувати справу про зниклих драконів.

З кожним словом Ластірана немов важкий тягар придавлював Риль до землі.

— А що, якщо я не впораюся? Якщо не зможу знайти викрадача?

— Тоді дракони оголосять вашим людям війну, — спокійно дивлячись в очі дівчини відповів Ластіран. Про те, що ця війна торкнеться не тільки цього світу, він вирішив промовчати.

Глава 9

Дракони влаштувалися в трьох світах. Звідки прийшли — знали лише Старійшини. Вихід і все, що з ним було пов'язано, завжди відносилось до заборонених знань. Хоча Ластіран сумнівався, що про причини Виходу відомо навіть Старійшинам.

Відвідувати інші світи дракони не любили. Цей процес був для них дуже болючим і неприємним. У момент переходу зникав контроль над другою сутністю, і дракони могли назавжди втратити зв'язок між ними. Дракон без людської сутності швидко дичавів і невдовзі був вигнаний з гнізда.

Однак це не завадило драконам провести два малих Виходи в сусідні світи, коли вільна територія стала тісною, а для завоювання нових потрібно розв'язати війну з людьми. Двоногих ящірки не любили, але у відкриту війну сунутися не хотіли. Занадто багато було людців в порівнянні з господарями неба.

По досягненню певного віку майже всі молоді дракони йшли в мандри. Світ подивитися — себе пошукати. Подорожувати в чужі світи ризикували одиниці — занадто висока була плата за перехід.

Не дивлячись на поділ, в разі небезпеки драконячий народ ставав єдиним цілим.

Ось і зараз в Раді засідали Старійшини трьох світів. Не тільки цей світ постраждав від невідомого мага. У двох інших теж почали пропадати дракони — молоді, сильні, надія рідних Гнізд. Але діяти вирішили в тому світі, де драконам вдалося засікти викрадача.

Думали довго, багато каменів в пориві люті було розбито хвостами, багато пилу підняли в повітря крила, і все ж Рада вирішила дати людям шанс виправити заподіяну шкоду. Знайти і видати викрадача. Правда, ті, хто обстоював війну, отримали право внести поправку. І вони її внесли: тільки перший маг, що з'явиться в цьому світі, буде допущений до драконів.

Чужий портал засікли у відкритому морі, і на пошуки мага в прибережні міста через портали були відправлені трійки патрулів.

Те, що магом виявилося шмаркляве дівчисько, спочатку навіть порадувало трійку Ластірана. Керувати такою — один помах крил зробити. Але дивні речі стали накопичуватися, як повітряний вихор. Маг не застосовував магію, навіть для захисту власного життя, не намагався зв'язатися зі своїми, не пручався простим людям, по-дурному потрапивши в темницю. Або це підступний план збоченої людської логіки?

Трійка вже всі свої драконячі мізки зламала, намагаючись зрозуміти дівчину. Наскільки легше було б, якби маг був чоловіком, а з дівиці що взяти?

Риль зараз було не легше. Вона перебувала в повному сум'ятті.

«Ящірки, хвіст їм в горлянку! Що надумали, мудреці лускаті. Це ж як гадати на каменях. Що попадеться під руку, то в хід і пустимо. Виграємо — відмінно, без крові обійдемося, програємо — теж непогано, хороша війна розімне крила, запалить кров».

Дівчина пригнічено похитала головою — хто вона проти майстра? Та він її одним поглядом заморозить. І кінець недоучки. А далі — війна. З простірників ніхто і не зрозуміє, за що проти них дракони повстали. Чому раптом вбивати стали. Лускаті, вони такі горді і вперті. Не визнають, що не змогли самі викрадача зловити. Зважилися тільки одному секрет розкрити, а ганьбитися перед іншими — зась. Це ми не можемо, у нас немає слабких сторін. Ми сила! Не сила, а тупість!

Риль зі злості копнула ногою камінь. Вона гуляла по краю кам'яної гряди, намагаючись привести в порядок думки. Але порядок не наводився. У голові панував бардак, і все частіше виникали панічні ідеї: кинути все, втекти, здатися. Плювати на драконів, на борг. Вона здохне, розшукуючи мага. А так хоч би попередить своїх про майбутню війну. Закриють цей світ від відвідувань та й по всьому. Евакуація займе, звичайно, час. Але і драконам теж потрібно підготуватися до війни.

Заманливо а головне — безпечно. Ось тільки є одна малесенька перешкода. Вона не може поки нікуди переміщатися. І ящірки не ідіоти, щоб її просто так відпустити.

Що залишається? Лише одне: прийняти ідіотські умови і тягнути час. Раптом щось вигадається.

І все ж страшенно хотілося побитися головою об стіну. З розмахом, до болю, до зірочок в очах, а ще повити — протяжно і жалібно. Але найближча доступна тверда поверхня — мокрі, покриті подекуди водоростями камені. Ще можна побитися об луску дракона… Ось тільки самі ящірки явно не оцінять подібного пориву. А видавати себе за дурепу — запізно. Раніше думати треба було. Тепер же будь-які прояви недоумства спишуть на боягузтво і людську слабкість. Риль рипнули зубами від злості — на себе, на тупоголових ящірок, на власне безталання. А на того жартівника, що її сюди закинув, вона не просто злилася. Ні, вона просто мріяла прибити його повільно і болісно, разів двадцять, не менше.

Безсонна ніч не пройшла для Риль дарма. Дівчина відчайдушно позіхала, сидячи на спині Фестіграна. Кестірон ніс пораненого брата. Той був ще дуже слабкий, щоб контролювати сутність дракона. Ще тиждень цілитель заборонив йому зміну подоби. У драконячій подобі Ластірану було б легше залікувати свої рани, але тоді