Мирослава Білич - Діамантовий шрам, Мирослава Білич

Більше не міг дивитись у дівочі розчаровані очі, трохи пояснив ситуацію і поспішив утекти. Потрібен час, щоб все обдумати і знайти підхід до дівчини. Я вмостився на шкіряне крісло у власній спальні, поранену ногу розслабив і подав уперед. До сьогодні вдавалось знайти спокій у місячному відбитку у ставку, у тремтячих листочках верби. Зараз же краєвид за вікном ще більше дратував, бо дівчина так само тремтіла в сусідній кімнаті, а у воді не місяць, а її перелякані очі відбивалися. Що ж вона так душу мені бентежить?

Раптом помітив, як та божевільна із сусіднього вікна вистрибнула і полетіла у воду, мов камінь. На автоматі скочив із місця, відчинив вікно і за нею вистрибнув. Наче відчув, що плавати не вміє, і знайшов її вже майже на дні. Ледь жива, із жахливим кашлем, чимдуж трималася за мене своїми маленькими пальчиками. Вже у домі я зможу розгледіти короткі рожеві нігтики, без лаку. Давно такого не бачив, щоби без довгих і гострих кігтів, розмальованих яскравими кольорами. А ще у неї дуже красиве обличчя, із довгими темними віями й акуратними бровами. Доки дівчина наново латала мою ногу, я з неї очей не спускав. Заради такого видовища вартувало стрибати у холодну воду.

Вона робила все впевнено і швидко, мов заворожена копалась у рані, яка у мене викликала відразу і страх. Дівчина ж була на своїй хвилі, і збоку здавалось, що подобається їй весь процес. А мені подобався її мокрий одяг, з-під якого виднілось ідеальне дівоче тіло. Якщо під мішкуватою сорочкою вона здавалась надто худою і без принад, то зараз довела протилежне. Давно вже не розглядав так жадібно дівчину, напевно, тому, що вона не моя, а заборонений фрукт завжди солодший. Перші красуні вишиковувались до мене у чергу, а мені сподобалась ця, яка поряд з ними не стояла. І з розчаруванням зрозумів, що не стоятиме, бо їй інший потрібен, ненависний брехун. Якби ж вона була невідшліфованим алмазом, тоді б я зміг надати власне огранення і перетворив її на найдорожчий у світі діамант.

Коли помітила мій погляд, одразу напружилась і відскочила, мов від прокаженого. Не подобаюсь їй, я і сам собі зараз не подобаюсь, бо не розумію, що зі мною відбувається. Напевно, просто заздрість прокинулась і цікавість, за що ж Сірий дівчину таку отримав? Дуже красиву і незвичну, добру і ніжну, а ще справжню і мужню. Тікати спробувала, обдурити Русого і зіпсувати всі плани. Тільки не на того напала, так просто я її не відпущу.

Ранком до мене зайшов лікар і теж повозився із раною, яка не так вже й спішила заживати. Він довго її чимось обробляв і перемащував. Потім стривожено запитав:

- Свіжий синець, звідки він?

Я опустив погляд до ноги і помітив червоний свіжий синець. Останнім часом вони мене не дивували, бо з’являлись незрозуміло від чого.

- Не знаю, їх у мене купа повсюди. Чоловік, а шкіра як у жінки, доторкнусь – і синець.

- Вас стомлюваність, головний біль чи носові кровотечі не тривожать?

Мене почав відверто бентежити дуже прискіпливий лікар, який перегинав палицю і надто завзято відпрацьовував свій гонорар. Від кривого погляду він одразу заспокоївся і тихенько додав:

- Я візьму кров на аналіз і піду.

Набрав із вени крові у кілька своїх ємкостей, наче у мене її так багато залишилось після вчорашнього. Коли пішов, я поїхав із дому слідом. Вже через пів години сидів розслабленим на дивані і тицяв пальцем на одяг, який мені показували продавщиці одного з найдорожчих магазинів у місті. Ще вчора зрозумів, що дівчину треба вдягнути, а ще відправити служницю подалі, щоб посторонніх у домі не було. Останні події змусили підозрювати кожного, хто не перевірений докінця. Тож самотужки взявся за цю справу, подумки бачив ніжне тіло Іванки під дорогими тканинами і задоволено усміхався. Потім віддав наказ забезпечити її всім необхідним, щоб на тиждень вистачило. А от косметику подавати заборонив, бо природня краса у ній подобається до нестями. Я проти штучної краси, бо набридла вже до скреготу зубів. Зараз важко знайти у світському оточенні природні риси, все підкореговано під незрозуміло чиї стандарти. Дівчата, мов роботи, схожі між собою як зовні, так і зсередини. А ця – інакша у всьому.

І хай дівчина ніколи не стане моєю, поки вона буде під моєю опікою, я знайду чим залагодити свою провину і віддячити за порятунок. Сірий небагато спроможний показати їй у житті, а от я... можу і хочу, поки-що. А коли Русий чогось хоче, він отримує.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно