Данило Туптало - Житія Святих - Листопад, Данило Туптало

громадяни Великого Новгорода. І тоді князь, і бояри, і посадники, і весь народ послали святого із грамотою до Москви, до митрополита Йони, щоб поставив його архиєпископом їхньому місту. Митрополит же із архиєпископами та єпископами і з усім собором освятив його і відпустив із миром додому.

Святий-бо прийшов до своєї архиєпископії у Великий Новгород, усім мир і благословення дав і достатнє учинив повчання з Божественних Писань. Сидячи ж на своєму престолі, труд до труду прикладав, добре пасучи доручене собі стадо і суди творячи по правді, а не за мздою, не для того, щоб сильний ґвалтував смиренного, а забирав сам скривдженого із рук тих, котрі кривдили його, і подавав численні милостині убогим, сиротам та вдовицям. У монастирі ж тому, у якому постригся, у пустині Отній, поставив церкви кам'яні: спершу церкву велику поставив Трьох Святителів та іконами, книгами та всіма оздобами прикрасив; відтак трапезу кам'яну звів, приєднавши до неї церкву святого Миколая; також церкву святого Івана Предтечі збудував, приєднавши до паперті великої церкви, у ній-бо й могилу собі викопав і, багато сіл із великим маєтком та угіддям купивши, віддав обителі — і тим витратив свого великого маєтка. І ще церкву поставив святого Онуфрія Великого в тій-таки обителі. А після того деяким святим через світлість їхню на вічну пам'ять і для віддання останнім поклоніння звелів Логофетові Пахомію, котрий був зі Святої Гори, скласти їм канони й житія: великому Варлааму, що на Хутині, і великому Онуфрію, і великій княгині Ользі, і преподобному Саві Вишерському, і архиєпископові Євтимію, що був перед ним.

Після цього великий князь Василій, та син його Іван, та митрополит Йона повеліли святому прийти до себе у Москву, а коли прийшов, був чесно від них прийнятий, та й сам великий князь і сини його підтримували правицю святого, оскільки старий був, — тоді збиралися церковні для справлення. Почав же великий князь перед святителями скаржитися святому на Великий Новгород; святий-бо Йона багато втішних слів сказав великому князю і переконував його, щоб не підіймав руки на Великий Новгород і щоб задовольнив людей міста того. Тоді, взявши жалувану грамоту своєму монастиреві на всілякі справлення, у свою архиєпископію повернувся.

По тому святий митрополит Йона послав до блаженного того Йони нову грамоту, щоб знову прийшов швидко до Москви, кажучи: "Святче Божий, уже відхожу до Бога, і тебе я вибрав за достойного пасти престола великої Церкви". Святий же відписав йому: "Уже старий я є і ноги маю утяжені, отче святий, не можу цього учинити. На воскресіння загальне святих там, отче, сподобимося видіння солодкого від Учителя нашого Христа".

Коли помер святий Йона-митрополит, цей Йона, архиєпископ Великого Новгорода, повелів тому-таки вищезгаданому Пахомію, щоб написав канона святому митрополитові, який відійшов до Бога, і за те обдарував Пахомія численними дарами.

При житті цього святого Йони, архиєпископа, доброплідна була земля Новгородська та Псковська, тож рясніла всіма овочами за його святими молитвами. Якось при ньому на місто моровиця впала, святий же втішив людей Золотоустовими словами, кажучи: "Через те биті буваємо, що зогрішили Богові і покаяння не доступилися за гріхи наші!" — та інше численне говорив людям. Учинили-бо люди зі святим молебне співання, збудували храма на ім'я святого Симеона у Звіринцях — і тоді припинилася моровиця, і люди здорові стали молитвами свого пастиря.

Коли ж святий у старість глибоку прийшов, написав заповіта своєю рукою щодо монастиря свого, щоб ніхто не чинив йому насилля. І причастився Божественних Христових таїн, та й помер блаженною кончиною, як праведний. Над ним-бо співання учинила братія, поклавши чесне його тіло у дубового ковчега і на ньому написавши літо, і місяць, і день відходу його. І поставили в церкві святого Івана Предтечі, яку сам збудував. Над гробом святого співали сорок днів і гробницю над ним уладили вище ліктя. Коли ж настало друге літо після смерті святого, тіло його чесне почало видавати в церкві тій добропахтіння, і аж досі видає. І численні зцілення бували від тіла святого й досі бувають людям, котрі приходять із вірою, коли хтось буває охоплений якоюсь недугою. Пас же церкву свою тридцять років у честь Бога єдиного в Тройці, Иому-бо слава тепер, і завжди, і навіки віків. Амінь!

У той-таки день пам'ять святих апостолів із сімдесяти: Натрова, Єрма, Ліна, Гаїя та Філолога, а де котрий єпископству вав і трудився, дивися січня 4-го, в соборі всіх 70 апостолів.

І того, що серед святих, отця нашого Григорія, архиєпископа Олександрійського, котрий перетерпів за святі ікони від Лева-іконоборця рани, і темницю, і голод, і який в ув'язненні й помер.

Місяця листопада в 6-ий день

Житіє святого отця нашого Павла-Ісповідника

Коли Константій, син великого Константина, тримав скипетри Грецького царства, підняли гоніння на благочестивих злочестиві аріяни, маючи посібника самого царя, котрий був зваблений тією ж єрессю. У той час Церква Христова була у великому зніченні та розорі, мало мала стовпів, що її утверджували, бо святий Атанасій Олександрійський, великий захисник православ'я, зі свого престолу був прогнаний, а святий Олександр, патріярх Царгородський, змінив дочасне життя на життя вічне. Коли ж помирав блаженний Олександр, обступили словесні вівці ложе свого пастиря й запитали: "Кому залишаєш нас, дітей своїх, отче? Кого замість себе ставиш нам пастирем, котрий би твоїми слідами пішов, управляв добре Христовою Церквою?" Він-бо подав їм двох чесних мужів: цього блаженного Павла, родом із Солуня, саном же пресвітера, і Македонія-диякона — і сказав до них: "Коли хочете мати учительного пастиря, котрий сяє чеснотами, оберіте собі Павла, коли ж хочете тільки добровидного мати і чесного зовнішньою оздобою, то оберіте собі Македонія. Це промовив до своїх овець завждипам'ятний патріярх Олександр і відійшов до Бога.

Зібрався собор, і радилися, кого із тих двох вивести на патріяршого престола — Павла чи Македонія. Учинилася суперечка в соборі поміж православними й аріянами, їх-бо було там багато. Православні хотіли блаженного Павла, а аріяни хотіли більше Македонія, однак переміг бік православний, і вибрано було цього святого Павла на патріярха в церкві святої Ірини, і на престола був виведений та й почав пасти добре вручене собі стадо. Цар же Константій не був тоді в Царгороді, але в Антіохії пробував, і той вибір учинився без нього, через це не доброзволив щодо блаженного Павла. Коли ж повернувся цар із Антіохії до Царгорода, почав вельми гніватися на святого патріярха, котрий без його волі вийшов на архиєрейського престола.