Димитр Ангелів - Сміливий чунг

чунг спокійнісінько виліз би на якесь дерево або й так, здаля, подратував би плазуна. Але зараз він ясно зрозумів, що помі загрожує страшна небезпека її може задушити плоскоголовий велетень. А тсі-тсі тимчасом підповзав усе ближче й ближче і вже був майже біля поми.

Тоді, не думаючи про небезпеку, на яку сам наражався, чунг вибіг наперед і став поміж тсі-тсі і помою. Роззявивши щелепи, він грізно заревів. Але тсі-тсі ніби й не чув його він і далі похитував плескатою головою та смикав своїм тоненьким язичком. Одірвавшись від поми, очі тсі-тсі спинилися на чунгові. Два гострі погляди схрестились і вп’ялися один в одного. Час ніби спинив свій плин і застиг у мертвій непорушності. Разом з ним у мертвій непорушності застигли удав і чунг.

Раптом тсі-тсі зібрав численні хребці свого довгого в’юнкого тіла и кинувся на чунга. В ту ж мить чунг простяг передні кінцівки і вп’явся пальцями в шию тсі-тсі. Якусь мить вони застигли, непорушні, потім похитнулись і впали на землю, не думаючи про те, х, то виявиться дужчим і хто кого переможе.

Тсі-тсі все збільшував число кілець круг тіла чунга, і чунг скоро відчув, що втрачає опору й сили в нерівній боротьбі: удав стис йому ноги, обвив груди, утруднюючи дихання, й накинув ще одне кільце на шию. Чунг мимоволі втягнув голову в плечі. Від болю й нестачі повітря у нього потемніло в очах. Підкоряючись лише сліпому інстинктові самозбереження, він розімкнув пальці навколо шиї тсі-тсі й почав ними шарити по землі. Це дало можливість тсі-тсі обвити круг нього ще одне кільце й затиснути при цьому одну передню кінцівку. Тепер у чунга вільною лишилась тільки одна кінцівка. Просунувши її поміж лускатими кільцями, чунг шукав на землі опори. Він хапався за сухі гілки, за траву, загрібав сухе торішнє листя, впивався пальцями в землю.

Ці рухи не мали ніякого зв’язку з його свідомістю то були конвульсії перетятого черв’яка. А тсі-тсі дедалі дужче стискував свої кільця навколо грудей і шиї чунга.

Весь цей час пома безпорадно дивилася на двоє тіл, що сплелися в смертельних обіймах. І тільки почувши важке хрипіння чунга, вона підповзла до цього живого клубка, схопила удава за хвіст і впилася в нього своїми широкими зубами. Це було єдине, чим вона могла допомогти чунгові.

Кінець нерівної боротьби наближався. Чунг уже ледве дихав і почав втрачати свідомість. 1 раптом його вільна кінцівка наштовхнулася на якийсь твердий предмет, що стирчав із землі. Довгими, гнучкими пальцями чунг з усієї сили вчепився за нього. У цей час тсі-тсі, відчувши зуби поми, що глибоко вп’ялися в його хвіст, зібрав свої кільця, увесь зібгався і разом з чунгом перекотився на кілька кроків уперед. Підчас цього руху твердий предмет відірвався від землі і опинився у чунга між пальцями. Вже майже втративши притомність, чунг замахнувся й почав ним вдаряти по лускатих кільцях тсі-тсі. Рухи його були конвульсивними. Удари падали переважно на те місце, де чунг відчував найбільш напружене стиснення кілець. Це був останній прояв інстинкту самозбереження, і коли б між пальцями у чунга не було нічого, він бив би просто долонею.

Чунг не знав, скільки він разів ударив тсі-тсі, не бачив і наслідків цих ударів. Він лише відчув, як кільця у нього на грудях поступово почали слабнути, і дихати стало легше. Разом з тим прояснилось і в його свідомості. Тоді, вже з цілком усвідомленою, несамовитою жадобою життя, він почав ударяти ще частіше й відчув, як предмет все глибше вгрузає в туге тіло тсі-тсі і як по його пальцях тече щось мокре й липке. Тсі-тсі врешті зовсім ослабив кільця, розімкнув їх, кілька разів сіпнувся й простятся на землі. Ледь живий, страшенно знесилений, чунг упав ницьма на землю, все ще стискуючи в пальцях твердий предмет.

Коли сили й свідомість повернулись до нього, він підвів голову і спинив свій мутний погляд на тсі-тсі. Тіло удава в багатьох місцях було посічене, і з ран стікала блідо-червона кров. Чунг перевів погляд на закривавлений предмет — невеликий гострий камінь, який він все ще судорожно стискував пальцями, потім знову глянув на тсі-тсі, а ще за мить — знову на камінь. І ніби не вірячи самому собі і тому, що бачив, він підніс камінь до очей, обмацав його з усіх боків, і потім знову вирячився на удава. Очі; його розширились, блиснули якимось незнаним подивом, потім відобразили просвітління, що сталося в його простій, первісній свідомості. І ніби не довіряючи цьому несподіваному просвітлінню, він знову замахнувся на тсі-тсі. Гострий камінь глибоко застряг у лускатому тілі. Чунг весь наїжився, підвівся, кремезний і волохатий, і горло йому здушили дивні, нечувані досі звуки. Потім він нагнувся над трупом тсі-тсі й почав завдавати йому нових ударів. Гострий камінь заглиблювався у м’яке тіло тсі-тсі по самий стиснений кулак.

НЕВІДОМІСТЬ ЛЯКАЄ

Цілими днями чунги ходили по землі і лиш увечері поверталися на дерева. Небезпечні хижаки ще зрідка траплялися в лісі, та чунги тримались завжди великими групами, і ніхто не насмілювався на них нападати.

Аж ось настав час, коли число хижаків набагато збільшилось і їхній рев стало чути в усіх кінцях лісу. Так, одного разу два грау напали на досить велику групу чунгів. Приголомшені цим несподіваним нападом, чунги кинулись на дерева. Хижаки наздогнали одного з них, і після тривалої боротьби чунг засіпався й захарчав з перегризеним горлом. Гpay залишили напівобглодану жертву, біля якої одразу ж заходилися хе-ні та ри-мі. Іншим разом ціла зграя хе-ні оточила двох дорослих і одного маленького чунга. Перші хе-ні, що напали на них, з роздертими щелепами й скрученими шиями одразу ж повисли головами вниз у передніх кінцівках чунгів. Але решта хе-ні з усіх боків накинулась на чунгів, і за якусь мить від них залишилися самі кістки. Було й таке: велике стадо оскаженілих і лютих щетинистих гру-гру ні з сього ні з того напало на групу чунгів, і ті змушені були вдатися до єдиного засобу порятунку — миттю