Ростислав Феодосійович Самбук - Автограф для слідчого
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Хвилинку, — перервав її полковник, — пригадайте, прошу вас, ви їздили на базар після одержання записки?
— Так, на другий чи третій день.
— І було це в середу?
Марія Дем’янівна кивнула. Козюренко швидко підрахував: гроші покладено двадцять першого, у п’ятницю. На базарі були в середу, дев’ятнадцятого. Отже, записку Корж одержав сімнадцятого чи шістнадцятого травня, приблизно тоді ж, коли Галата влаштувався на роботу до швейного об’єднання. Треба якомога швидше знайти людину, з якою Сергій Борисович зустрівся дев’ятнадцятого травня. Прикинув: три чи чотири дев’ятиповерхових будинки. Близько тисячі квартир. Тисяча варіантів — зрештою, триста чи чотириста відпаде одразу, залишиться не менше шестисот.
З цих шестисот — тільки один…
— Ого! — мовив Шульга, коли Козюренко познайомив його з ходом розслідування. — Поки я швендяв по Ростову, тут он яка каша заварилася!
— Ну, дорогенький, для чого ж так? Не швендяв, а знешкодив цілу зграю шахраїв!
— Які не мають ніякого відношення до вбивства Галати…
— Коли ви вимітаєте сміття з хати, не думаєте, що саме кидаєте до відра… Купа сміття — і все. Аби не залишити нічого. Ми з вами, дорогенький Якове Павловичу, до деякої міри асенізатори, і нічого тут не поробиш. Не все одно, причетний Байдачний до крадіжки норкових шкурок чи ні. Крав у іншому місці, злодій паршивий, а ми повинні таких за вухо та туди, де сухо. А провели ви операцію в Ростові тонко й красиво, щиро здоровлю вас і сподіваюсь, що вище начальство не забуде відзначити.
Шульга ніяково посміхнувся, хоча в душі торжествував: Козюренкова похвала варта кількох відзначень у наказах.
Полковник підсунув Шульзі кілька аркушів паперу, списаних прізвищами.
— Тих, де галочки, — пояснив, — перевіряти не будемо. Люди поза підозрою. Бачите, Іван Гребенчишин, відомий муляр, депутат райради, Петро Щирба — співак з філармонії, Георгій Колянчук — генерал-майор у відставці, Євген Бурков — доктор наук, відомий педіатр…
— Доведеться перевіряти санітарний стан будинків, — зітхнув Шульга.
— Не забувайте про записку. Щось мені здається, що писав її той же чоловік, до якого Корж ходив на побачення.
— Може, жінка?
— Усе може бути, дорогенький, ніхто не застрахований від несподіванок. — Козюренко зиркнув на годинник. — Щось наша шановна Людочка затримується. Обіцяла через годину, а вже година з четвертю.
— Записка? — запитав Шульга.
— Вона, клята. Раптом відбитки пальців на конверті чи на самій записці…
Шульга похитав головою.
— Вони не залишили жодного відбитка навіть у машині, і я можу закластися, що цього разу навіть наша Людочка нічого не знайде.
— Я б на вашому місці не була такою категоричною, — почув Шульга за спиною. Озирнувся — у дверях стояла Запорожцева. Замилувався Людочкою: у чорному гарно пошитому костюмі з білим комірцем, який відтіняв ніжну рожевість її щічок, Людочка виглядала навіть вродливішою, ніж була насправді. Майор подумав про велике жіноче мистецтво одягатися так, щоб підкреслити те, що слід, — зрештою, в Людочки все було гарне, а може, це лише здавалося Шульзі, який був тихо й безнадійно закоханий в капітана-криміналіста.
Людочка підійшла до столу, тримаючи конверт двома тонкими пальцями з перламутровими нігтями. Поклала перед Козюренком. Повторила:
— Так, шановний майоре, я б на вашому місці не була такою категоричною.
Шульга підвівся. Був мало не на дві голови вищий за Людочку, дивився на неї згори вниз, та відчував себе учнем, що прошпетився.
— Я мав на увазі, — почав благально, — що навіть ви, а ви знаєте, якої думки я про вас, Людмило Костянтинівно, не змогли б…
— Якої думки — то знаю! — відповіла так, що Шульга мимовільно почервонів. Отак завжди — не зрозумієш, що хоче сказати: чи натякає на те, що їй відомі майорові почуття, чи просто показує гарненькі пазурі?
— Єдине, що я знаю, — втрутився Козюренко, побачивши збентеження майора, — що Людочка зараз нас ошелешить.
— Нічого особливого нема, — заперечила, — але все ж гадаю, що оця цидулочка вам згодиться. — Витягла з конверта, розгладила на столі. — Ось бачите, сильно витягнуті навскіс літери, а також здвоєні штрихи?
— Ну й що? — запитав Шульга.
— А те, що цю записку писала людина, хвора на астигматизм.
— З чим це їдять? — знов не витримав майор.
Запорожцева підвела на нього очі, витримала паузу і відповіла тоном професора, який невдоволений успіхами своїх учнів:
— Хвороба очей, викликана різною кривизною роговиці в неоднакових меридіанах.
Але Шульга вже збагнув що до чого.
— Як часто зустрічається ця хвороба в людей? — запитав.
— Не дуже поширена…
— Ви справді золото, Людочка! — мовив Козюренко з пафосом.
— Бо якщо цю записку писав хтось із мешканців тих дев’ятиповерхових будинків, ми завтра ж, можливо, знатимемо його прізвище! — Обличчя майора засвітилося радісною усмішкою. — Це ж справжній автограф для слідчого.
Наступного дня, продивившись картотеку дільничного окуліста, Шульга встановив, що в дев’ятиповерхових будинках, які вказала мати Коржа, мешкав лише один хворий на астигматизм: Олександр Степанович Левинський. А ще через годину він доповідав Козюренкові, що Олександр Степанович Левинський працює оцінювачем в одному з київських комісійних магазинів.
— То що ж робитимемо? — запитав Козюренко в майора. Зручно влаштувався на дивані, підклавши під бік вишиту дружиною подушку, дивився на Шульгу, примружившись, і майор збагнув, що Роман Панасович уже давно обміркував якщо не всі, то найбільш перспективні з наступних ходів. Шульга також мав деякі пропозиції і почав повільно, наче розмірковуючи вголос:
— Нам відомо, що Левинський написав записку Коржеві. Точніше, ми припускаємо це. Сьогодні візьмемо в комісійному магазині зразки його почерку, і експерти проведуть порівняльний аналіз.
— Абсолютно точно, — схвально нахилив голову Козюренко.
— Якщо експертиза доведе ідентичність почерків, а я в цьому майже не сумніваюсь, ми знатимемо, що Левинський викликав на побачення Коржа приблизно в той же час, коли Галата поступив на швейне об’єднання. І що
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Автограф для слідчого», після закриття браузера.