Колектив авторів - Precedent UA — 2015

обраного запобіжного заходу. З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини. відповідно до якої «термін обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення…»

6) рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2013 року, справа № 159/1621/13-к, судді: Бойчук П. Ю., Т. В. Денисюк та В. М. Бондар

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34559932

Теза із рішення: «…Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини, зі спливом певного часу обґрунтована підозра у вчиненні злочину перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи, а утримання під вартою протягом тривалого часу не відповідає принципові захисту від свавілля встановленому параграфом 1 статті 5 Конвенції, а сама тяжкість обвинувачення не може бути виправданням тривалих періодів утримання під вартою. У випадку коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства та суду можна запобігти за допомогою застави чи іншого запобіжного заходу, обвинуваченого має бути звільнено з під варти…»

7) рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 листопада 2014 року, справа № 5–3644 км 14, судді: Британчук В. В., Щепоткін В. В. та Леон О.І.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41823008

Теза із рішення: «…Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (неодноразово зазначав, що в тих справах, коли особа подає небезпідставну скаргу про те, що вона зазнала жорстокого (поганого) поводження з боку суб'єктів владних повноважень усупереч вимогам статті 3 Конвенції, це в поєднанні із загальним обов’язком держави відповідно до статті 1 Конвенції «забезпечити кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в Конвенції» побічно вимагає проведення ефективного офіційного розслідування незалежним органом».

8) рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2013 року, справа 676/692/13-к, суддя Воєвідко Я.І.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30003381

9) рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 лютого 2012 року, справа № 5–864 км 12, судді: Григорєва І.В., Британчук В. В. та Єленіна Ж. М.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21840727

10) рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 05 червня 2012 року, справа № 11/2290/390/2012, судді: Латюк П. Я., Бережний С. Д. та Задворний О. Л.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24865246

11) рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 27 лютого 2013 року, справа № 2211/1556/2012, судді: Задворний О. Л., Латюк П. Я. та Кулеш Л. М.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29975563

12) рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 30 липня 2013 року, справа № 2208/7329/12, судді: Латюк П. Я., Дуфнік Л. М. та Кулеш Л. М.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33002536

Теза із рішень: «…Як визначив Європейський суд з прав людини у справах… у тих справах, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб'єктів владних повноважень у порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це положення, якщо його тлумачити у світлі загального обов'язку держави відповідно до статті 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування. Розслідування за скаргами заявника про погане поводження є неефективним у зв’язку зі значною затримкою при порушенні кримінальної справи, нехтуванням твердження заявника щодо незабезпеченості безсторонності розгляду його скарги внаслідок їх розгляду прокуратурою області, де працювали відповідні працівники міліції, що основною підставою для висновку щодо необґрунтованості скарги є невизнання оскаржуваного поводження особами, на яких вказував заявник…»

13) рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 15 січня 2014 року, справа № 1915/18633/12, судді: Сарновський В. Я., Крукевич М. Н. та Очеретяний Є. В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37669231

Теза із рішення: «…Так, згідно практики Європейського суду з прав людини… момент, з якого стаття 6 починає застосовуватись до «кримінальних» питань, залежить від обставин справи. Провідне місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд, спонукає Суд віддавати перевагу «сутнісній», а не «формальній» концепції «обвинувачення».»

14) рішення Апеляційного суду Черкаської області від 30 березня 2014 року, справа № 11/793/340/13, судді: Соломка І.А., Мунько Б. П. та Охріменко І.К.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31098610

Теза із рішення: «…Суд нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу..»

16) рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2014 року, справа 688/2750/14-ц, суддя Босюк В. А.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41423788

Теза із рішення: «…Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини… обчислення строку провадження у кримінальній справі розпочинається з моменту винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого, затримання особи за підозрою у вчиненні злочину чи допиту її як підозрюваного (навіть допиту особи як свідка, якщо з протоколу допиту вбачається, що на момент допиту слідчий вже підозрював допитуваного у причетності до конкретного злочину) залежно від того, яка із зазначених подій сталася раніше, і закінчується винесенням остаточного рішення у кримінальній справі. момент, з якого стаття 6 Конвенції починає застосовуватись до «кримінальних» питань, залежить від обставин справи…»

17) рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2014 року, справа № 5–4136 км 14, судді: Єленіна Ж. М., Фурик Ю. П. та Григор'єва І.В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42262608