Люба Клименко - Ієрогліф кохання

Сьогодні Дракон під час масажу ко-мірцевої зони спитав мене, чи не міг би я йому простимулювати його ерогенні зони.

Я подивився на Драконяче тіло: це було тіло зрілої людини, яка дуже довго утримувалася від пристрасті. Проте, поласувавши нею, не може встояти перед спокусою.

— Звичайно, якщо це заборонено правилами твоєї асоціації, я не наполягаю... — невпевнено додав він.

У правилах Медичної академії заборони як такої немає, просто лікувальний і любовний масаж — це два різні види діяльності, і масажист моєї спеціалізації ніколи не дозволить собі робити другий своїм пацієнтам.

Однак тут склалася трохи інакша ситуація.

Я люблю цього Дракона. Обидві його частини: і жіночу, і чоловічу. Я з дитинства про нього мріяв.

Тим більше, що на столі лежав шарфик міс Кей-Ейч-Ейч, який мене збуджував.

— Добре, — тихо сказав я.

Франсуа взяв зі столу шарфик міс Кей-Ейч-Ейч, зав’язав собі ним очі й сів на стілець. Один кінець шарфика він лишив довшим — для того, щоб вдихати її запах.

По Драконячому тілу можна було вивчати анатомію. Ідеальне європейське тіло, витреноване за азійським взірцем.

Я ще не почав процедури, а точки пристрасті на ньому вже почервоніли. Самі. Я не вірив своїм очам. Ті точки світились, як намальовані. Тільки бери і прикладай туди пальці.

Дивовижно. Чи це у мене розігралась уява?

Дракон вдихав запах своєї другої половини, і його м’язи скорочувалися від збудження.

Мені здалось, я також почув цей запах.

Кінчики моїх пальців під час масажу перетворилися на десять пенісів, кожен з яких посилав у мозок імпульси блаженства...

Він був стривожений.

Він більше не міг увійти в стан гармонії, в якому він перебував довгі роки...

Він сидів за комп’ютером, імітуючи стан зосередження на роботі для тих, хто випадково заглядав до його кабінету, а насправді напружено займався самоаналізом, намагаючись з’ясувати для себе, що з ним діється.

Найлегше було б звинуватити у всьому Міс Катастрофу. Тобто К’ристю. Однак, як не дивно, вона зовсім не викликала в нього роздратування.

Натомість останнім часом на нього напосідала Марі: «У тебе хтось з’явився?»

Власне, що їй до цього? З’явився у нього хтось чи ні? Адже те, що було між ним і Марі, навіть романом назвати не можна. Не кажучи вже про кохання...

(А чому, власне, він почав уживати такі несподівані слова? «Роман»... «Кохання»...)

Його пов’язували з Марі дружні стосунки, скраплені кількома спробами сексу.

Тепер — після того, що сталося між ним і Міс Катастрофою, — тепер він знав, яка різниця між «сексом» і «спробою сексу».

То на що може претендувати Марі?

На звання друга, яке вона вже чотири дні намагається скомпрометувати.

Франсуа зайшов у свою приватну електронну скриньку. Знову лист від Марі. Він на нього навіть не глянув, а відкрив папку відісланих листів, аби перевірити одну річ.

Його цікавило питання: чи того листа, якого він випадково надіслав Міс Катастрофі про те, що він її (до речі, кого насправді: Марі чи К’ристю?) хоче негайно, отже, чи надіслав він того листа на електронну скриньку Марі?

Франсуа гарячково передивлявся пошту.

Ні, не надсилав. Є лише лист, надісланий К’ристі, після якого ішло вибачення. їй же. І все.

Франсуа полегшено зітхнув.

...Сьогодні я отримав повідомлення з Академії східної медицини про присудження мені сьомого — передостаннього — рангу спеціаліста. Вручення дипломів відбудеться у суботу в Палаці Золотого Дракона, і я маю право запросити на церемонію двох осіб.

Я надіслав запрошення міс Кей-Ейч-Ейч і Франсуа Бессону.

Відкривши імейл від Кім Ір Сена, вона круглими від подиву очима подивилася через скляну перегородку на свого підлеглого.

Кім Ір Сен чітко працював, неначе нічого й не сталося.

«Палац Золотого Дракона»? Фантастика!