Люба Клименко - Ієрогліф кохання

Нарешті Дракон перестав опиратися спокусі і повністю віддався пристрасті, стогнучи від насолоди. Моя маленька потворка заворушилась.

Я визнаю, що скористався недозво-леними прийомами, за які мене можуть викинути з Асоціації східної медицини, однак я так хотів приборкати Дракона, мене так вабила його тимчасова беззахисність. Я натиснув на заповітні точки по боках копчика, і Дракон «підняв хвоста».

Це сталося лише на мить, але я встиг підкласти руку під хвостову частину його тіла і знайшов іншу відповідну точку знизу — точку, яка відкриває простір.

Дракон захрипів, і я поміг йому зігнути задні лапи так, щоб зафіксувати відповідний кут нахилу його хвостової частини до поверхні і відповідну відстань між лапами, де розташована квітка лотоса.

Я обережно ліг під нього, ледь чутно розкривши пелюстки лотоса...

«Чи не переборщила я, наказавши обидвом своїм несподіваним коханцям забути все, що сталося протягом минулого вікенду?

Франсуа вже чотири дні не озивається, а Кім Ір Сен перестав вирячатися на мої випуклості і щоразу відводить погляд, коли я до нього звертаюся...

Може, це на краще?

Може, й на краще. Але життя стало якимось нуднуватим... Пріснуватим... Сіруватим... Ніякої тобі інтриги... Ніякої перчинки...»

Христя думала про це цілком автоматично, не перестаючи вичитувати квартальний звіт, майже ідеально скомпонований її співробітниками.

Як добре працювати у цій східноазій-ській країні! Все чітко і вчасно! Не те, що вдома... Бардак на роботі, бардак у хаті, бардак в особистому житті: її чоловік, Федя Крюк на прізвисько Фредя Крюгер, — справжній блювотний порошок (ніяк інакше його не назвеш). Він її просто задовбав вимогами дати йому гроші на маленький власний фітнес-клуб, або, як він його ніжно називав, «фітнєс-клюбік».

Слава Богу, вона його спекалася. Нехай розгрібає свої проблеми сам!

Тьху! І чого це їй лізе в голову всіляка бридота? Ага, таж він, рідненький, їй сьогодні приснився! В своїй улюбленій спортивній формі в облипку, або, як він казав, «спортівному коздюмчику». Тьху, тьху, тьху! Куди ніч — туди й сон!

Ось тут, у цій східноазійській країні, — все просто ідеально, ну, майже ідеально... Свобода! На роботі підлеглі працюють, як бджілки у вулику! А вона — така собі шановна бджолина матка.

Краса! Ще якби не цей клятий вільний час, коли почуваєш себе так самотньо! Особливо після того фантастичного вікенду!

Рішення припинити будь-які приватні стосунки з двома чоловіками було мудрим. Нема чого переживати! Ні до чого хорошого це не призвело б.

Хоча... А чому б не залишитися з Франсуа і Кім Ір Сеном друзями? Разом поїсти, поговорити, посміятися, піти в кіно, на концерт?

Цікаво, в якому форматі це могло б статися?

Христя відірвала погляд від звіту і подивилася крізь скляну перегородку на Кім Ір Сена, уявляючи, якою могла б бути їхня зустріч.

«Перше питання: де? На чиїй території?

Звичайно, на нейтральній.

У ресторані?

Ні! Разом їсти? Боронь Боже! Він — такий маленький, я — така здоровенна... за одним столиком у ресторані... Кумедне видовище!

Може, на його території? Скажімо, в масажному кабінеті? Попроситися ще раз на масаж, наприклад?»

Ще чого! Вона добре пам’ятає, чим скінчилося її прохання минулого разу, вона досі червоніє, згадуючи той масаж і благаючи невідомо кого, щоб про це порушення субординації ніхто не дізнався!

Ні і ще раз ні!

Христя подивилася за вікно, розглядаючи ієрогліфічне місто з висоти пташиного польоту, і почала уявляти, якою могла б бути її зустріч з Франсуа...

«На нейтральній території? У ресторані?

Що ж... Ми б сприймались як гарна пара. Обоє високі, стрункі, симпатичні... Але про що говорити? Про ті дурнуваті ситуації, що сталися з нами під час ві-кенду?

Ні! Краще не треба...

Тоді — де? На його території? В його квартирі? На моїй території? В моїй квартирі?

Ні і ще раз ні!

Адже це прямий натяк на те, щоб ті дурнуваті ситуації повторити...

Отже, жоден із форматів зустрічі не “працює”.

Але хлопці справді класні... Чому я повинна собі відмовляти в задоволенні спілкуватися з ними? Га?

Стоп! Я сказала: “з ними”?

Еврика!

Треба зустрітися втрьох!»